Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто бо пiдноситься, буде понижений, хто ж понижається, той пiднесеться.
Євангеліє від св. Матвія - Не залишиться тут камiнь на каменi, який не зруйнується.
Євангеліє від св. Матвія - ...Повстане народ i царство - на царство.
Євангеліє від св. Матвія - Повстане багато фальшивих пророкiв i зведуть багатьох.
Євангеліє від св. Матвія - ...Ви побачите гидоту спустошення: хто читає, нехай розумiє.
Євангеліє від св. Матвія
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Соромно на кізяку посковзнутися.
- Соромно, як тій кобилі, що воза побила.
- Спiвпраця комунiзму: однi їдять, решта пережовує.
- Спання – не справить коня, лежні – не справлять одежі.
- Спасається, а кусається.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Змерз, як березова брунька.
- Змерз, як голодний цуцик.
- Змерз, як курка на дощі.
- Змерз, як собака взимку.
- Змилася, як вода.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Люди здебільшого жваво цікавляться всім на світі, крім того, що справді варто знати.
Оскар Уайльд. - Люди здебільшого живуть за модою, а не за розумом.
Георг Кристоф Ліхтенберґ. - Люди іноді говорять про вади та цноти лише на підставі того, що їм не подобається або що їм вигідне.
Франсуа Фенелон. - Люди кажуть, що вони не розуміють цієї думки, бо вона "занадто тонка". Ні — вони не розуміють її, бо вона занадто логічна.
Анрі де Монтерлан. - Люди лихословлять зазвичай не стільки через бажання нашкодити, скільки через марнославство.
Франсуа де Лярошфуко.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Май Відвагу вибачити тому, хто кривдив тебе по глупоті.
Лев СИЛЕНКО - Пророк не кається.
Лев СИЛЕНКО - Не володіючи Відвагою, не вирушай у дорогу відважних: живи і працюй там, де Відвага не потрібна.
Лев СИЛЕНКО - Народ, який звик до невільницького розуміння Справедливості, боротися за волю не здатний.
Лев СИЛЕНКО - По-чужому осправедливлений народ не є народом – є людністю без власного духовного обличчя.
Лев СИЛЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
- На тій Україні,
На тій самій, що з тобою
Ляха задавила!
Байстрюки Єкатерини
Сараною сіли.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Стоїть в селі Суботові...", 1845 - У нас же й світа, як на те -
Одна Сибір неісходима,
А тюрм! а люду!.. Що й лічить!
Од молдованина до фінна
На всіх язиках все мовчить,
Бо благоденствує!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Кавказ", 1845 - Ой пожали б, якби були
Одностайне стали
Та з фастовським полковником
Гетьмана єднали.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Іржавець", 1847 - "Ой чого ти почорніло,
Зеленеє поле?"
"Почорніло я од крові
За вольную волю".
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Ой чого ти почорніло...", 1848
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
