Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Ніколи не міняється лише вища мудрість і сама велика дурість.
Конфуцій - Найбільшу владу має той, хто має владу над собою.
Сенека - Найбільша цінність оратора не тільки сказати те, що потрібно, але і не сказати того, чого не потрібно.
Цицерон - Заговори, щоб я тебе побачив.
Сократ - Багато говорити і багато сказати не є те саме.
Софокл
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- А дзуски!
- А зась!
- А мені хоч з-під нігтя виколупай!
- А не любиш — не цілуй!
- А ні граєш, а ні заважаєш.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Клює, як дятел.
- Клятий, мов собака.
- Кожушана латка, як рідная матка.
- Козак з бідою, як риба з водою.
- Козак, наче орел.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Любиш чи не любиш,
Се мені байдуже! Ввік я вірна буду, Мій сердечний друже. Уляна Кравченко "Любиш чи не любиш…", 1925 - Моя!.. Й немає слів – слова в полоні,
Коли душа горить, діждавшись жнива. Цілує жниці стиглі груди нива, Пестить колоссям, мов ніжні долоні. Богдан Кравців "Три сонети", 1930 - Пишу й писатиму, бо вірю в Петрарку і в вічну любов.
Микола Куліш "Патетична соната", 1931 - Чорний колір – колір зради,
А червоний – то любов, Очі в мене – два свічада І палка татарська кров. Наталя Лівицька-Холодна "Вогонь і попіл", 1934 - Над ставом місяць тихо став,
І ліс задумався на чатах. Бліді були твої уста, А в мене зацвіли шкарлатом. Наталя Лівицька-Холодна "Над ставом місяць тихо став…", 1934
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Одна похвала тягне за собою десяток доручень.
Юрій РИБНИКОВ - Працює, як поршень: під тиском.
Юрій РИБНИКОВ - Спускаючись службовою драбиною, ретельно перевіряйте якість перил.
Юрій РИБНИКОВ - Щоб критика була приємною, висловлюйте її у вигля¬ді компліментів.
Юрій РИБНИКОВ - Легше критикувати міністра, ніж свого начальника.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Людина єсьм... Де взять такої вдачі,
Щоб примхи всі украй перемогти? Нікчемних мрій ті пориви гарячі... Як їх забуть? Куди від них втекти? Павло ГРАБОВСЬКИЙ "Людина єсьм...", 1894 - Книги — морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна, Той, хоч і труду мав досить, Дивнії перли виносить. Іван ФРАНКО "Строфи", 1895 - Тепер, куди не глянь, усюди слов'янин
На себе самохіть кладе кайдани, І кажуть всі: варт віл свого ярма, Дивіться, як покірно тягне рало! Ні, ймення слов'янина недарма Синонімом раба між людьми стало! Леся УКРАЇНКА "Slavus-sclavus", 1895 - Ненавиджу красу, і силу,
І світло, й пісню, і життя, Ненавиджу любов, чуття, — Одно люблю лиш — забуття, Спокій, безпам'ятну могилу. Іван ФРАНКО "В алеї нічкою літною...", 1896 - В моїх очах чоловік щось дійсно божеське, хоч — як ви раз казали — він має своє коріння в землі. Він може розвинутися в прегарний цвіт, але до того треба волі, треба борби і відречення.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Царівна", 1896
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж. То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків. - Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|