Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Одна справа — говорити багато, інша — говорити про справу.
CОФОКЛ - Однаково небезпечно божевільному вручати меч, а безчесному владу.
ПІФАГОР - Оцінюючи мирські справи, шляхетний чоловік нічого не відкидає і не схвалює, а все міряє справедливістю.
КОНФУЦІЙ - П’яному все одно не переконати тверезого, як тверезому не вмовити п’яного.
Эпіктет - П’яному все одно не переконати тверезого, як тверезому не вмовити п’яного.
Эпіктет
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Варили ягли, та й так спать лягли ("яклить" — каночити, докучати просячи; "ягли" — пшоно).
- Не їв — зомлів, наївся — звалився, (або: россівся, розболівся).
- Лях співає як їсти хоче, а мужик жінку бє, а Жид молитви відмовляє.
- Їж і пий хоч трісни — ніхто тобі ложкою очей не поротиме.
- У нас позапорозький.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Смерть, як печена редька.
- Сміється, аж заливається.
- Сміється, мов дурень.
- Сміється, як дзвіночок дзвенить.
- Сміється, як дурень до сиру.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Людина – іграшка бога. Цьому й треба слідувати. Треба жити граючи.
Платон - Людина – комплекс компромісів бажань.
Валерій Афонченко - Людина – найбільш живуча істота у світі. Вона не тільки швидко звикає до будь–якої отрути, але й зберігає цю звичку до кінця життя.
Стас Янковський - Людина – побічний продукт кохання.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Людина – політична тварина.
АРІСТОТЕЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Після години тяжких роздумів, із чого почати прибирання квартири, прийшло нарешті оптимальне рішення: «А чи не ліпше випити?»
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Пішов по стопах батька — і став відомим... алкоголіком.
Іван МАРТИШКО - Плани на майбутнє, котрі не відповідають вашим фінансовим, розумовим і фізичним можливостям, звуться мріями.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Погана людина, ставши на чолі народу, може зганьбити його на віки.
Микола КЛОЧКО - Погано, коли точка зору звужується до прицілу.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- ...О жовті черепи — прикмети межові
На скорбних перехрестях війн...
Прикмети вірного маршруту —
Ці жовті черепи зіницями на схід.
Микола БАЖАН
"Слово о полку", 1929 - Слухай, як дзвонить і гра Україна! Устають з могил сивоусі запорожці, сідають на коней. Цоки-цок!.. Чуєш, мчать? Сивоусі лицарі...
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Ой — казали люди, що як прийде свобода, то вона, як мама, — не журися, мовляв, дівко, вискочиш із ями.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Кожне слово переконує тоді, коли за ним дзвенить зброя!
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Своєї держави я хочу під прапором ось під цим!
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
