Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Дружба кінчається там, де починається недовіра.
СЕНЕКА - Дружина — сімейний тиран. Подружнє ложе — вічний театр безперервних чвар, там не знають сну. А коли дружина з особливою ретельністю мучить чоловіка? Коли їй потрібно сховати зраду або обдурити його.
ЮВЕНАЛ - Думати, що безсилий ворог не може шкодити — це думати, що іскра не може зробити пожежу.
Сааді - Дурень — свого серця раб, розумний — його господар.
Мейдані - Дурна дружина в будинку подібна злій хуртовині.
Григорій Богослов
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не здужає третього хліба з'їсти.
- Не знав, не знав, та як на те й забув!
- Не знає він козацьких жартів.
- Не знати, чи будуть наші бабуня в небі (Сумнів про якусь непевну справу)
- Не ївши — легше, поївши — лучче.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Жде, як віл обуха.
- Ждуть, як батька з базару.
- Жене, як буря вітри.
- Жене, як вітрів батько.
- Жене, як дідько воли.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Менторський тон.
Гомер. - Менш надійні від фактів хіба що цифри.
Джордж Каннінґ. - Менше — значить більше.
Людвіг Міс ван дер Рое. - Мета роману була ясна, туманним був лише зміст.
Цаль Меламед. - Мета творчості — самовіддача.
Борис Пастернак.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Залізо розтопиш, а злої жони не навчиш.
Данило ЗАТОЧНИК - Дивніше дива, якщо хто візьме жону потворну заради набутку.
Данило ЗАТОЧНИК - Немає на землі нічого лютішого за жіночу злобу.
Данило ЗАТОЧНИК - Дівиця ж бо губить красу свою блудством, а муж мужність свою – злодійством.
Данило ЗАТОЧНИК - Очі-бо мудрих жадають добра, а нерозумних – бенкету в злі.
Данило ЗАТОЧНИК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Кількісна вага еміграції супроти материка української людності зникома, може, одна сорокова частина. Але в балансі творчих сил і впливів вага ця далеко вища, і тільки майбутнє покаже наскільки.
Юрій ШЕРЕХ "Не для дітей", 1964 - Одійде в морок підле і лукаве,
Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе. Василь СИМОНЕНКО "Пересторога славолюбцеві". 1964 - О, курде, бережи свої набої,
Але життя убивців не щади! На байстрюків свавілля і розбою Кривавим смерчем, бурею впади! Василь СИМОНЕНКО "Курдському братові", 1965 - Сталін не визнавав кібернетики. І все ж йому належить в цій галузі видатна заслуга: він винайшов запрограмовану людину. Сталін — творець Гвинтика.
Валентин МОРОЗ "Репортаж із заповідника ім. Берії", 1967 - Лежать скелети без голів,
Німують, білені вітрами. Чий вік дочасно відлетів, Не ставши гробом під хрестами? Яр СЛАВУТИЧ "Лежать скелети, без голів...", 1968
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|