Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Невідома біда завжди навіює більше страху.
Публілій Сір - Нема надії — значить є надія.
апостол Павло. - Немає більшого нещастя, ніж незнання границь своїх бажань.
Шан Цзюнь Шу. - Немає в світі нічого відважнішого дурості.
Менандр - Немає людяності без подолання підлості, немає підлості без подолання людяності.
Іскандер
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Полетіло, та на вербу сіло. (як не вчує і питає — що?).
- За водою підеш, той не вернешся. (треба казати "по воду").
- Коли б дощ не йшов, то б і поїхав, (жартує, що каже на дощ "йшов", а не "падав").
- Медвідь пиво варить. (Кажуть гуцули в Карпатах на якусь Чорну гору, як диміє).
- Кришка на світі чоловіка тримає ("кришки" не впав, "кришки" не впився і т. д. — "кришка" чоловіка тримає).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дівчина, як билина, куди вітер подається, туди вона й гнеться.
- Дівчина, як веснянка.
- Дівчина, як зіронька.
- Дівчина, як золото.
- Дівчина, як калина.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Сьогодні чоловік вважається джентльменом, якщо перед поцілунком він виймає сигарету з рота.
Барбара Стрейзанд - Та сама сила, що обертається нещастями, добрих випробовує, очищає, відбирає, а злих відсіває, спустошує, викорінює.
Аврелій АВГУСТІН - Так багато тих, хто вміє передбачити і так мало тих, хто вміє попередити.
Веслав Брудзіньський - Хай допоможе Господь тому, хто шукає ідеальну дружину; Й нехай Він подвійно допоможе тому, хто її знайшов.
Бенджамін Тіллетт - Так само як торговці вдердися до храму Христа й заволоділи ним, інші торгаші проникли в храм Поезії й споганили його.
Георгій Сойлемезіді
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Більшість більше любить вільності, ніж закони.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Бог, безперечно, думає про нас. Але Він не думає замість нас.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Боксери набивають собі ціну, набиваючи один одному пики.
Віктор ІГНАТЕНКО - Бос — як поганий анекдот: нічого веселого, а всміхатися треба.
Роман КРИКУН - Братаючись із братками, сам стаєш братком.
Борис РЕВЧУН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- У безкрай, далечінь-дорогу
надломлено я закричу
про самоту і про тривогу,
про дні, яких я не лічу,
про дивовижну німоту
без слів та звуків,
про нечулу
німу, глуху, пусту, пусту —
що серце далечі жахнулось.
Оксана Лятуринська
"У безкрай, далечінь-дорогу...", 1955 - Як списаний папір сумного дня,
Упала ніч, мов кропля атраменту,
І ти ідеш у темінь навмання,
Розбитий і знівечений дощенту.
Михайло СИТНИК
"Ніч", 1956 - Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Василь СИМОНЕНКО
"Дід умер", 1962 - І пустота безмірна, щогодинна,
вже цілий світ береться осягти.
Як жить мені, якщо я ще людина?
Якщо мені від себе не втекти?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,
і правда топиться в брехні чи не щодня...
Невже і я впаду в нього і зникну
безболісно, безлико, навмання?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
