Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Зовсiм мертва душа людська, позбавлена природного свого дiла, вона подiбна каламутнiй та смердючiй водi, в тiснотi умiщенiй.
Григорій СКОВОРОДА - Що хочеш, шукай, але не згуби миру.
Григорій СКОВОРОДА - Будь ласка, вiдчуй, що розумним i добрим серцям набагато милiший i шанованiший природний i чесний швець, нiж безприродний статський радник.
Григорій СКОВОРОДА - Так як в органi одне повiтря через рiзнi трубки рiзнi голоси витворює, отак у людському тiлi один розум по– iзному діє, розкладаючись на рiзнi складники.
Григорій СКОВОРОДА - Схильнiсть до дружби нi куплею, нi проханням, нi насиллям не досягається...
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Книга вчить, як на світі жить.
- Книга немов вiкно, через яке видно душу автора.
- Кнут не ангел — душі не вийме, а правду скаже.
- Коби той розум перед ярмарком, що по ярмарку.
- Коваль клепле; доки тепле.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Широке поле, як море.
- Широкий, як світ.
- Широкий, як степ.
- Шия, мов на мотузку.
- Шия, мов у бегемота.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Я буду чоловіком, поки по землі ще ходять справжні жінки. Ті жінки, які не пахнуть сигаретами і пивом, які володіють природною чарівністю і добротою, в яких ще не помер інстинкт материнства.
Джейсон Стетхем - Я взяв від алкоголю більше, ніж він забрав у мене.
Вінстон Черчилль - Я витратив роки, намагаючись бути святим і величним ченцем. Це було так штучно, надумано, непотрібно і загалом нерозумно. Я намагався світитися в темряві, хоча насправді все навколо мене сяяло.
Джо Баран - Я все більше розумію, що я хочу жити у Великому Тут і в Верхньому Тепер.
Брайан Іно - Я дуже сподівався, що Бог знищить Л. за його гріхи. А потім я зрозумів, що Бог уже зробив це і просто залишив Л. тут як попередження.
Льюіс Бальтса
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Добре бути центристом — можна роздавати обіцянки направо і наліво.
Олександр ПЕРЛЮК - Добре жінкам: у них нема дружин!
Олександр ПЕРЛЮК - Добре знання законів дозволяє їх не дотримуватися.
Олександр ПЕРЛЮК - Добре, що люди не верблюди, адже верблюд може прожити без їжі лише місяць.
Олександр ПЕРЛЮК - Добре, що поки хоч не вимагають цілувати їм за це п'яти!
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Козаченьку,
Бурлаченьку,
Зелений барвіноньку!
Сватай мене дівчиноньку!
Левко БОРОВИКОВСЬКИЙ
"Вивідка", 1834 - Заведу тя, мій миленький,
В тую світличеньку,
Обійму тя, поцілую,
Пригорну к серденьку.
Іван ВАГИЛЕВИЧ
"Жулин і Калина", 1837 - Із-за гори, із-за ліса
Вітрець повіває;
Скажи, скажи, тихий вітре,
Як ся мила має?
Маркіян ШАШКЕВИЧ
"Туга за милою", 1837 - Нащо мені чорні брови,
Нащо карі очі,
Нащо літа молодії,
Веселі дівочі?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думка"("Нащо мені чорні брови..."), 1838 - Як споглянеш на дівоцьку вроду, то здасться тобі, що вже ні на землі, ні на небі нема нікого кращого.
Пантелеймон КУЛІШ
"Орися", 1844
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
