Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якщо не бажаєш забагато, то й дещо здаватиметься тобі многим.
ДЕМОКРІТ - Якщо не вивчиш життя, то в ньому немає ніякого сенсу.
ПЛАТОН - Якщо почуття будуть не істинні, то й весь наш розум виявиться хибним.
Лукрецій - Якщо причина страху — незнання, то чи не варто нам пізнати, щоб не боятися?
Луцiй Анней СЕНЕКА - Якщо проти тебе всі, значить ти найсильніший.
Гай Юлій ЦЕЗАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Усі хочуть свого, лише жінка — чужого.
- Усім біди від дурних, мені від розумних.
- Утікав од вовка, а натрапив на ведмедя.
- Хай би щось, аби дармове.
- Хай буде борщ хоч ріденький, аби смачненький.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ми чуєм трав зелений крик,
Дощів задумані рефрени,
Це травень, вічний єретик, -
Так з-під землі бомбить зелено
На рівні вічних партитур!
Іван Драч
"Протуберанці серця", 1964 - Лиш спогад знає про ірис,
в листах лиш ростимуть зела:
дерева чорні та сірі,
як влови, згадують зелень.
Богдан Рубчак
"Глухої осені", 1967 - Трудно грудень
холоднорукий
віддає мені спогади
погоди
очей твоїх
і брів
і грудей.
Богдан Рубчак
"Нарікання на грудень", 1980
- Баба, як тур.
- Бавиться, як дитина.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Лайка — компроміс між втечею і бійкою.
Фінлі Пітер Данн - Лайливу рецензію читаєш з таким почуттям, немов хтось сів на торт, який ти спекла.
Деніел Стіл - Левее здорового глузду.
Георгій Плєханов - Легке життя нічому нас не вчить. А головне — те, чому ми в підсумку навчилися, що пізнали і як виросли.
Річард Бах - Легко любити далеких, але не так-то легко полюбити ближніх.
Мати Тереза
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Важливо стояти на своєму, але ще важливіше йти далі.
Андрій КОВАЛЬ - Найбільша небезпека очікує на людину, коли вона втрачає почуття небезпеки.
Андрій КОВАЛЬ - Не в кожній стіні є двері, але в кожній стіні є місце для дверей.
Андрій КОВАЛЬ - Намагайся не допустити того, щоб розум переміг у тобі все найкраще.
Андрій КОВАЛЬ - І через річку Забуття є брід, але ніхто не пам’ятає, де він.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна;
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!
Леонід ГЛІБОВ
"Журба", 1859 - Оживуть степи, озера,мІ не верствовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться; і не найдуть
Шляхів тих владики,
А раби тими шляхами
Без ґвалту і крику
Позіходяться докупи,
Раді та веселі.
І пустиню опанують
Веселії села.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Ісаія. Глава 35", 1859 - Мій Боже милий, як то мало
Святих людей на світі стало.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Подражаніє 11 псалму", 1859 - Воззри, пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих
Невольників. Подай їм силу
Твойого мученика сина,
Щоб хрест-кайдани донесли
До самого, самого краю.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Марія", 1859 - Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай!
І більш нічого не давай!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Молитва", 1860
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
