Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Належить знати, що гідно мовити, про що гідно мовчати.
Святий Василь - Коли спитали його, хто спокійно живе, відповідав: "Ті, хто не уявляють себе тими, хто зло чинить".
Сократ - Цей, зустрівши людину, яка на небо дивилась і зорі запитувала та в провалля впала, сказав: "По заслузі отримав, бо, земного не відаючи, в неба питаєш".
Геріон - Хто чужого прагне, той скоро за своїм голоситиме.
Святий Василь - Не в тім убогість, коли добро зменшиться, а в тім, що жадоба збільшується.
Платон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Він такий, що і в ложці води втопиться.
- Він такий, що й зайцеві вовчого хвоста пришиє.
- Він такий, що й зайця навчить сірники запалювати.
- Він такий, що його й кури заклюють.
- Він то й раденький косити, та нема кому косу носити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- У мене стільки грошей, як у жаби пір'я.
- У мене стільки грошей, як у цигана свиней.
- У неї розуму, як у кози хвоста.
- У нього натура, як у тура.
- У нього совісті, як у шолудивого волосся.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Добродійник — людина, що зволіла віддати гроші тим, хто їх оцінить, замість того, щоб залишити їх родичам.
NN - Доброта — це те, що може почути глухий і побачити сліпий.
Марк ТВЕН - Доброчинність жінок часто буває від скнарості їхніх коханців.
Квінт ГОРАЦІЙ Флакк - Довіряй чоловіку, обожнюй чоловіка і запиши якнайбільше майна на своє ім’я.
Джоан Ріверз - Догма є не що інше, як пряма заборона мислити.
Людвіг ФЕЙЄРБАХ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- За естрадні шоу треба платити, за політичні — розплачуватися.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - За те судді й отримують гроші, що не судять аферистів, корупціонерів, злодіїв.
Олександр ПЕРЛЮК - Закидаючи грязюкою свого опонента, не забудьте відскочити.
Юрій РИБНИКОВ - Закон один для всіх, та не всім по кишені.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Закон один для всіх, тому-то його ніхто й не дотримується.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ой казав же ти, кленів листочку,
Що не будеш падати,-
А тепер падеш, земельку криєш,
Тяжку зимоньку чуєш.
Весільна пісня - Ні моє дунайськеє гирло твоїх козаків не пожерло,
Ні моя дунайськая вода твоїх козаків не забрала.
Їх турки не постріляли, не порубали,
До города-царя в полон не забрали.
Всі мої квіти луговії і низовії пониділи,
Що твоїх козаків у себе не виділи.
"Дума про розмову Дніпра з Дунаєм" - Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!
Уже сади розцвіли і солов'їв навели.
Григорій СКОВОРОДА
"Весна люба, ах, прийшла!", 1760-і рр. - Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
О, як болить моє серце, а сльози не ллються.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ
"Наталка Полтавка", 1819 - Там колодязь студененький,
А дуб воду тягне;
Не так щастя, як той води
Моя душа багне.
Маркіян ШАШКЕВИЧ
"Підлисє". 1830
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
