Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не можна збудувати словом, коли те ж саме руйнувати ділом.
Григорій СКОВОРОДА - Що може бути солодше за те, коли любить і прагне до тебе добра душа?
Григорій СКОВОРОДА - Надмір породжує пересит, пересит — нудьгу, нудьга ж — душевну тугу, а хто хворіє на се, того не назвеш здоровим.
Григорій СКОВОРОДА - Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Хіба розумно чинить той, хто, починаючи довгий шлях, в ході не дотримує міри?
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як корова язиком злизала!
- Якби знав де впаду, то й соломки б підстелив.
- Якби кури не заклювали, то ще живий би був.
- Баба сім літ похмелялась та з похмілля і вмерла.
- Було ремесло, та хмелем заросло!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Стоїть гарний, як соняшник у цвіту.
- Стоїть над душею, наче осавула.
- Стоїть посеред двору, як тополя.
- Стоїть, як калина при дорозі.
- Стоїть, як опудало на коноплях.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Я арифметична сума незліченних забобонів.
Фаулз - Я близький до насильства, коли при мені говорять, що людина — єдина істота, яке вміє посміхатися. Я бачив, як посміхаються птахи. І нехай для міської людини це звучить безглуздо, але такої скромної посмішки, як у лося, я взагалі ні у кого не зустрічав.
Акі Каурісмякі - Я божеволів з довгими інтервалами жахливої розсудливості.
Едгар Аллан По - Я буду чоловіком, поки по землі ще ходять справжні жінки. Ті жінки, які не пахнуть сигаретами і пивом, які володіють природною чарівністю і добротою, в яких ще не помер інстинкт материнства.
Джейсон Стетхем - Я взяв від алкоголю більше, ніж він забрав у мене.
Вінстон Черчилль
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ми тому й бідні, що дуже багаті.
Валентин ЧЕМЕРИС - Ланцюги завжди виступають за об’єднання.
Валентин ЧЕМЕРИС - Якщо казка стане дійсністю, кому вона тоді буде потрібна?
Валентин ЧЕМЕРИС - Важко бути Богом, коли немає святості.
Валентин ЧЕМЕРИС - Вдячного слухача можна знайти, лише заговоривши до самого себе.
Валентин ЧЕМЕРИС
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Впливає місяць, наче яхт,
в хмарин архіпелаг,
вп'ялившись вітру якорем
в шпилі смерек.
Вадим Лесич
"Впливає місяць...", 1953 - Вікно відкрите дивиться у сад,
де від дощу піднялись буйно трави.
І день, що розпочатий так, навгад,
приносить спокій тихий і ласкавий.
Марта Калитовська
"Вечір", 1955 - Бабине літо, бабине літо...
Жовті каштани, сині світання.
Паморозь вкрила ніжнії квіти —
Скоро вже осінь — мокра і рання.
Віталій Коротич
"Бабине літо...", 1961 - Ми чуєм трав зелений крик,
Дощів задумані рефрени,
Це травень, вічний єретик, —
Так з-під землі бомбить зелено
На рівні вічних партитур!
Іван Драч
"Протуберанці серця", 1964 - Лиш спогад знає про ірис,
в листах лиш ростимуть зела:
дерева чорні та сірі,
як влови, згадують зелень.
Богдан Рубчак
"Глухої осені", 1967
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
