Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Намагаючись уникнути одних вад, дурні потрапляють в інші.
Горацій - Народ можна змусити до слухняності, але його не можна змусити до знання.
КОНФУЦІЙ, китайський мислитель(551-479 р. до н.е.) - Народу багато, а людей мало.
Діоген. - Наша доля залежить від наших звичаїв.
Корнелій НЕПОТ, давньоримський історик (I ст. до н. е. ) - Наших недоліків ми не бачимо, а чужі помічаємо одразу.
Федр
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як чоловiк свинуватий, то ще йому й Гаврило на iм'я.
- Як швидко плине час – тільки навчився тримати язик за зубами, а вони випали.
- Як я мав, то рід мене знав, як упав, ніхто не підняв.
- Як, лютий, не злись, як, березень, не кривись, а весною пахне.
- Яка Варка — така й шкварка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Пані, як опеньок обрубаний.
- Панова ласка, як нічна пастка.
- Панщина, як гадюка, життя наше отруїла.
- Парубок, як з мотузка.
- Парубок, як звір.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- лайкою.
Анрі де Монтерлан. - Критика — річ безглузда: читати треба не для того, щоб збагнути інших людей, а для того, щоб збагнути себе.
Еміль Сьоран. - Критика — це система істин, куплених ціною системи помилок і замовчувань.
Кароль Іжиковський. - Критик-артист обминає найслабші твори митця, а критик-публіцист — найліпші.
Володимир Державин. - Критики завжди порівнюють. Незрівнянне від них вислизає.
Жан Кокто.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Над усе хочеться жити, коли є за що вмерти.
Олександр ПЕРЛЮК - Декому слід вичавлювати із себе не раба, а — рабовласника.
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки народ обіцянками не годуй, йому все мало.
Олександр ПЕРЛЮК - Наш народ — що хочемо, те з ним і робимо.
Олександр ПЕРЛЮК - Скільки тягнеться рук допомогти, коли є що взяти.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Хвалилася береза
Своїми вітами перед дубами.
— Хвались, не хвались,
Не ти їх кохала,-
Кохали віти буйнії вітри,
Буйнії вітри, дрібнії дощі.
Народна пісня - Ой у лісі, в лісі,
В лісі на дубочку
Ой схилив, схилив
Голуб головочку,
Та з гори в долиночку,
Схилив головочку
Згори в долиночку...
Народна пісня - Кожна деревина хворости пускає,
А кожна пташина свою пару має.
Народна пісня - — Червона калиночко, чого в лузі стоїш?
Чи сухи боїшся, чи ягід жалуєш?
— Сухи не боюся, ягід не жалую,
Стала та й думаю,
Як зацвісти маю.
Народна пісня - Ой казав же ти, кленів листочку,
Що не будеш падати,-
А тепер падеш, земельку криєш,
Тяжку зимоньку чуєш.
Весільна пісня
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
