Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- I не запалюють свiтильника, щоб поставити його пiд посудину, але на свiчник - i свiтить вiн усiм у домi.
Євангеліє від св. Матвія - Не гнiвайся на свого ближнього. Зо своїм супротивником швидко мирися.
Євангеліє від св. Матвія - Коли праве око твоє спокушає тебе, - його вибери i вiдкинь вiд себе: бо краще тобi, щоб загинув один iз членiв твоїх, анiж до геєни все тiло твоє було вкинене.
Євангеліє від св. Матвія - I як правиця твоя спокушає тебе, - вiдiтни її i кинь вiд себе: бо краще тобi, шоб загинув один iз твоїх членiв, анiж до геєни все тiло твоє було вкинене.
Євангеліє від св. Матвія - Не клянiться.
Євангеліє від св. Матвія
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Сім верст для собаки не крюк.
- Сім верст до небес і все пішки.
- Сім верств не полічить Матвій.
- Сім воріт, і всі без чобіт.
- Сім днів молотив, а на восьмий з'їв.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- З тобою розмова, як з вітром полова.
- За морем, як за горем.
- Забажалось, мов перед смертю.
- Забив, як ведмедя жолудь.
- Забрався, як чорт у вершу.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Порнографія — це інструкція, насильство — практика.
Глорія Стайнем. - Порнографія — це літературна проституція; вона не просто задовольняє еротичний потяг, але ще й знецінює його.
Карел Чапек. - Порнофільм: уже через 10 хвилин хочеться піти додому й зробити це; а ще через 10 хвилин хочеться піти й ніколи в житті цього не робити.
Ерика Джонґ. - Порнофільми як телефонна книга: багато номерів і жодної дії.
Юрген фон дер Ліппе. - Посередність найчастіше походить від невігластва.
Євген Євтушенко.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Не все вирішують гроші: треба ще знати, якій продажній шкурі їх запропонувати.
Олександр ПЕРЛЮК - Не все йде до кишень олігархів, локшина — на вуха населення.
Олександр ПЕРЛЮК - Не всяк, хто має короткий розум, вміє коротко висловлюватися.
Юрій БЕРЕЗА - Не втрачай почуття власної гідності, його вже ніхто не знайде.
Володимир КОЛОДІЙ - Не греби під себе — раком станеш!..
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Навіть само поняття національної культури української — як чогось органічного, окремого, індивідуального — зовсім чуже більшовикам.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Зрадництво стало найбільш характерним явищем нашої історії...
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Богдан (Хмельницький) був єдиний державний муж в нашій новітній історії, який зумів зорганізувати українську здержуючу і кермуючу консервативну силу і при помочі цієї сили опанувати розбурхану українську стихію.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Тільки гетьманство може стати для нас органічною аркою сполучення між нашою прабабкою Русею і бабкою Малоросією, від якої родилась наша мати Україна.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Нація, яка хоче панувати, повинна мати й панську психіку народу-володаря.
Дмитро ДОНЦОВ "Націоналізм", 1926
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|