Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Пристрасті додають розуму найдурнішим людям і роблять дурними найрозумніших.
СЕНЕКА Молодший - Пристрасть спочатку — як чужий, пізніше — як гість, і, нарешті, — як хазяїн будинку.
Талмуд - Про свої здібності людина може довідатися, тільки спробувавши застосовувати них на ділі.
СЕНЕКА Старший - Просячи в когось милостині, Діоген сказав: "Якщо ти подаєш іншим, подай і мені, а якщо ні, то почни з мене".
- Процвітаючі негідники нестерпні.
Есхіл
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хто не знає міри, тому немає віри.
Болг. - Хто не кохає, враз забуває.
Кубинськe - Хто не працює на себе, той працюватиме на інших.
Ірланд. - Хто не шанує гроша, той не гідний талера.
Hім. - Хто одружується зі своєю наймичкою, кінчає свій вік наймитом.
Швед.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Догоджає, як чирякові.
- Докоряє, як свекруха.
- Допався, як віл до браги.
- Допався, як віл до корита.
- Допався, як дурень до мила.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Я вам гарантую і обіцяю, що відповіді будуть абсолютно щирими й чесними, в чому мене, напевно, важко запідозрити.
Олександр Лукашенко. - Я вважаю: письменник може розповідати про все, що йому заманеться, але за умови, що він спроможний змусити людей повірити в це. А щоб довідатися, повірять тобі чи ні, треба насамперед самому в це повірити.
Габрієль Гарсія Маркес. - Я вірю авторові — якщо відчуваю: його хвилює те, про що він пише.
Анатолій Аграновський. - Я вірю тільки тому, що прочитав у газеті.
Вілл Роджерс. - Я гадав, що кінодрама — це коли героїня плаче. Я помилявся. Кінодрама — це коли плачуть глядачі.
Франк Капра.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Усе віддавав людям, навіть брехню.
Віктор ІГНАТЕНКО - Усе відносно: дві волосини на голові — мало, а в тарілці з супом — багато.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - Фотографія дружини у моєму портмоне завжди нагадує мені: на цьому місці могли б бути гроші.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - Хай завжди з вами будуть — Віра, Надія і Любов, а Параска йде на роботу.
Василь ТИТЕЧКО - Хороші чоловіки на дорозі не валяються, тому що вони валяються на дивані.
Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Як спалахне серце кволе
Палом страчених надій, Я прийду до тебе, доле, На страшне криваве поле, На останній смертний бій. Григорій ЧУПРИНКА "Перемога", 1911 - Дорого зустрічей і тиха путь прощань,
Людська дорого, — просто стелься, Відбивши на холодних рельсах Огні ночей і дотики світань! Микола БАЖАН "Дорога", 1927 - І серце в путь мене веде,
І я не йти — не можу... Микола БАЖАН "Розмова сердець", 1928 - І знов обвугленими сірниками
на сірих мурах сірі дні значу, і без кінця топчу тюремний камінь, і туги напиваюсь досхочу. Михайло ДРАЙ-ХМАРА "І знов обвугленими сірниками...", 1937 - А я між небом зоряним, одягнений в кожух,
і між землею сам надворі, мов здавлений у палітурках двох, лежу, ніде не читаних історій. Тодось Осьмачка "В Альпах", 1953
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|