Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Одна ластівка весни не робить.
Езоп. - Однаково боязливі і той, хто не хоче вмирати, коли треба, і той, хто хоче померти, коли немає в цьому потреби.
Флавій - Одним з покарань за пасивність в політиці є те, що в кінці всяка сволота приходить до влади.
Платон. - Осла і в левовій шкірі за криком впізнаєш.
Езоп. - Основою кожної мудрості є терпіння.
Платон.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- У мандрівці треба знати всячину і дороги, щоб не питатись.
- Де не можна перескочити, то треба перелізти.
— Де не перескочиш, там підлізь.
- Треба розумом надточити, де сила не візьме.
- Де не стає вовчої шкури, настав лиса.
- Не вважай на урожай, а гречку сій (або: Не питай на урожай — гречку сій, то хліб буде; або; Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Коси такі білі, наче полотно.
- Коси, наче в русалки.
- Коси, наче шовкова трава.
- Коси, як льон.
- Крадеться, наче вовк до ягняти.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Коли я чую слово "культура", я хапаюся за пістолет.
Ганс Йост. - Колись книги писали письменники, а читали читачі. Тепер книги пишуть читачі й не читає ніхто.
Оскар Уайльд. - Колись творилися слова, тепер — абревіатури.
Ліна Костенкo. - Колоди пливуть одним стилем — за течією.
Юрій Базилєв. - Колонка в газеті — щоранковий замінник безсмертя.
Ернест Гемінґвей.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- У моєї рот, як ворота, а у Петрової воще як брама, от вони й заїхали одна одній.
Флоріан БОДНАР - У нас найбільше порушують закон ті, хто порушує справи на інших.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - У нас усі люди — брати, тому що один одного посилають до однієї матері.
Роман КРИКУН - У нашому суспільстві панує цілковите взаєморозуміння: народові не потрібна ця влада, владі не потрібний цей народ.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - У приціл найчастіше потрапляють ті, хто переходить дорогу.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Що наша Вкраїна
Стала шляхті раєм,
А ми, її рідні діти,
По степах блукаєм.
Пантелеймон КУЛІШ
"Дунайська дума", 1862 - Тихо Дунай, тихо
Жовті піски миє.
Як згадаю Україну,
Серденько заниє.
Пантелеймон КУЛІШ
"Дунайська дума", 1862 - Єсть у світі правда чиста,
І добро, і воля -
Іззивай їх, моя думо,
На ріднеє поле.
Пантелеймон КУЛІШ
"Сам собі", 1862 - Удосвіта встав я... темно ще надворі...
Де-не-де по хатах ясне світло сяє,
Сяє ясне світло, як на небі зорі...
Дивуюсь, радію, у серця питаю:
"Скажи, віще серце, чи скоро світ буде?"
Пантелеймон КУЛІШ
"Заспів", 1862 - Ще не вмерла Україна, і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Павло ЧУБИНСЬКИЙ
"Ще не вмерла Україна", 1863
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
