Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Одне менi тiльки близьке, вигукну я: о школо, о книги!
Григорій СКОВОРОДА - З видимого пiзнавай невидиме.
Григорій СКОВОРОДА - Щасливий, хто мав змогу знайти щасне життя. Але ще щасливiший той, хто вмiє ним користуватися.
Григорій СКОВОРОДА - Не досить, щоб сяяло свiтло денного сонця, коли свiтло голови твоєї затьмарене.
Григорій СКОВОРОДА - Сповiрившись на море, ти перестаєш належати сам собi.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Московський час, як жидівський зараз — (не перечекаєш).
- Моя хата небом крита, землею підбита, вітром загороджена.
- Моя хата скраю — нічого не знаю.
- Моя хата скраю — я нічого не знаю.
- Мудра жона, як є два мішки борошна і третій пшона.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Парубок, як сокіл.
- Пасує, як свині намисто.
- Патлатий, як ведмідь.
- Пахучий, як м'ята.
- Перебалакує, як папуга.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Коли жінка оплакує свого коханого, це найчастіше говорить не про те, що вона його кохала, а про те, що вона хоче здаватися гідною любові.
ЛЯРОШФУКО - Коли жінка оплакує свого коханого, це найчастіше говорить не про те, що вона його кохала, а про те, що вона хоче здаватися гідною любові.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Коли жінка перестає говорити, чоловік починає думати.
Мечислав Козловський - Коли жінка яскрава, вона найчастіше, до того ж, ще й галаслива.
Григорій Ландау - Коли жінки запитують мене, чи мають вони зізнаватися своєму чоловікові у зраді, я раджу їм не робити цього. Якщо жінка здатна зважитися на зраду, вона повинна знайти в собі сили мовчати про це.
Д. Бразерс
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Не завжди у глибоких водах
Відшукаєш непорушне дно. Олена ТЕЛІГА - Ненавидь і люби –
І варто буде жити чи вмирати! Олена ТЕЛІГА - Все на світі від примружених очей.
Павло ТИЧИНА - Де грози падають – там райдуги встають.
Павло ТИЧИНА - Голод – революції язик.
Павло ТИЧИНА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Бо невчене око
Загляне їм в саму душу Глибоко! глибоко! Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засудять, і премудрих Немудрі одурять! Тарас ШЕВЧЕНКО "І мертвим, і живим...". 1845 - Окують царей неситих
В залізнії пута, І їх, славних, оковами Ручними окрутять, І осудять губителей Судом своїм правим, І вовіки стане слава, Преподобних слава. Тарас ШЕВЧЕНКО "Псалми Давидові", 1845 - Встань же, Боже, поможи нам
Встать на ката знову. Тарас ШЕВЧЕНКО "Псалми Давидові", 1845 - Діла добрих обновляться,
Діла злих загинуть. Тарас ШЕВЧЕНКО "Псалми Давидові", 1845 - Один у другого питаєм,
Нащо нас мати привела? Чи для добра? чи то для зла? Нащо живем? Чого бажаєм? І, не дознавшись, умираєм, А покидаємо діла... Тарас ШЕВЧЕНКО "Один у другого питаєм...", 1847
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|