Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Давайте говорити те, що думаємо; думати те, що говоримо; нехай слова будуть у згоді з життям.
СЕНЕКА - Давати, брати, ділитися таємницею, розпитувати, пригощати, приймати частування — ось шість ознак дружби.
Дхаммапада - Даремне навчання без думки, небезпечна думка без навчання.
КОНФУЦІЙ - Дві речі роблять людину богоподібною: життя для блага суспільства і правдивість.
ПІФАГОР - Де виявлявся неспроможним розум, там часто допомагав час.
СЕНЕКА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хлоп тільки в продажі має ще вільність.
- Панської роботи не переробиш ніколи.
- Ми більше на холоді буваємо, та все горе добуваємо.(так сказано, прирівнюючи панське життя до людського).
- Чого пани наварять, тим ся піддані попарять.
- Лин вилинає, а карася очешуть.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Глухому, як дурному: бовкне, як козел у воду.
- Глядить на мене, немов сміється.
- Гляне, мов окропом обіллє.
- Гляне, наче золотом обдарує.
- Глянув, мов п'ятака дав.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Усе, що ви написали, пишете й ще тільки можете написати, вже давно написала Ольга Шапір, яка друкувалася в київській синодальній друкарні.
Ілля Ільф. - Усе, що не має прямого стосунку до оповідання, все треба нещадно викидати. Якщо ви говорите в першому розділі, що на стіні висить рушниця, у другому чи в третьому розділі вона має неодмінно вистрелити.
Антон Чехов. - Усе, що не робиться, ніколи не зробиться!
NN - Усе, що описове, те необов'язкове.
Микола Глазков. - Усе-таки є ще у світі речі, на які можна покластися. Скажімо, ще жодного разу не було рекламного кліпу з поганим кінцем.
Роберт Орбен.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Зараз усе купується — не за зарплату, звичайно.
Олександр ПЕРЛЮК - Заслужив кохання жінки — сам винен!
Олександр ПЕРЛЮК - Зверху здається, що виплата зарплат і пенсій — даремна витрата грошей.
Олександр ПЕРЛЮК - Звичайно, дурня за язик не тягнуть, йому просто підсовують мікрофон.
Олександр ПЕРЛЮК - Звичайно, жінка терпить чоловіка лише через велике кохання до нього.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Поки Рось зоветься Россю,
Дніпро в море ллється, Поти серце українське З панським не зживеться. Пантелеймон КУЛІШ "Кумейки", 1862 - Ой зроди ж, велика туго,
Ярую пшеницю, Збагати насущним хлібом Убогу Вдовицю. Пантелеймон КУЛІШ "Сам собі", 1862 - Що наша Вкраїна
Стала шляхті раєм, А ми, її рідні діти, По степах блукаєм. Пантелеймон КУЛІШ "Дунайська дума", 1862 - Тихо Дунай, тихо
Жовті піски миє. Як згадаю Україну, Серденько заниє. Пантелеймон КУЛІШ "Дунайська дума", 1862 - Єсть у світі правда чиста,
І добро, і воля - Іззивай їх, моя думо, На ріднеє поле. Пантелеймон КУЛІШ "Сам собі", 1862
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|