Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Нема надії — значить є надія.
апостол Павло. - Немає більшого нещастя, ніж незнання границь своїх бажань.
Шан Цзюнь Шу. - Немає в світі нічого відважнішого дурості.
Менандр - Немає людяності без подолання підлості, немає підлості без подолання людяності.
Іскандер - Немає нікого без вад. Той з нас найкращий, хто їх має найменше.
Горацій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- По роботі пізнати майстра.
- Порожня бочка гудить, а повна мовчить.
- По смерти нема покаяня.
- Постава свята, а сумліньє злодійскє.
- Постимо як Рахмане.*
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Роздувся, як ковальський міх.
- Розжалобився, як вовк над поросям: від'їв ніжки та й плаче.
- Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді.
- Роззявив губу, як жаба на гусінь.
- Роззявив рот, як вершу.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Самітність — велика річ, але не тоді, коли ти один.
Джордж Бернард ШОУ - Самітність — найвірніша ознака старості.
Амос Бронсон Олкотт - Самітність — це іспит самим собою.
Віктор Кротов - Самітність не можна заповнити спогадами, вони тільки збільшують її.
Гюстав Флобер - Самітність, як ти перенаселена!
Станіслав Єжи ЛЕЦ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Людина людині — це не не те, що чоловік дружині.
Олександр ПЕРЛЮК - Людина людині не людина.
Олександр ПЕРЛЮК - Людина може все, може навіть потім і покаятися.
Олександр ПЕРЛЮК - Людина, котра вичавила з себе раба, ні за що не проголосує за рабовласника.
Олександр ПЕРЛЮК - Людині для щастя треба стільки грошей, щоб їх вистачило на пошуки щастя.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ти зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько, Най розпука та й лютая
- Вирве ми серденько.
Маркіян ШАШКЕВИЧ "Розпука", 1837 - Скажи мені правду, мій добрий козаче,
Що діяти серцю, коли заболить, Як серце застогне і гірко заплаче, І дуже без щастя воно защемить? Олександр Афанасьєв-Чужбинський "Є. П. Гребінці", 1841 - І тепер я розбитеє
Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою. Тарас ШЕВЧЕНКО "Три літа", 1845 - Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь... Тарас ШЕВЧЕНКО "Минають дні, минають ночі...", 1845
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|