Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли його спитали, хто ображає, сказав: "Хто відкидає закон".
Кір - Та влада тверда, при якій всі бояться закону, як вчителя.
Біант - Де ліків та лікарів багато, там і хвороб багато, а де законів багато, тут і неправд багато.
Архесілай - Не діяння спрямовують правильність думки, а чистота розуму.
Климент - Коли ми були дітьми, батьки передали нас годувальникам і вчителю на навчання, щоб не зіпсувались ні від кого. Коли ж стали ми дорослими, Бог довірив нам совість на збереження, якою не можна нехтувати. Саме тому незадоволені та залежим від свого сумління.
Демокріт
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- — Пошли дурня, й сам будеш дурень.
- — Скільки не живеш, а все дурнем вмреш.
- — Склянного бога поцілувати.
- — Ти йому хліба і солі, ще за пазуху дай,— а він камінь за плечима.
- — Третьої клепки не достає.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- В нього очі, як фари в автобусі.
- В очі, як лис, а за очі, як біс.
- В петрівку день, як рік.
- В полі жито, як лава.
- В хаті, як у вагоні.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Через своїх наслідувачів багато хто довів свою неоригінальність.
Карл Краус. - Через терни до зірок.
Люцій Анней Сенека. - Чесна людина ніколи не забуде підписати анонімку.
Олександр Кулич. - Чесне слово, це так добре сказано, ніби я сам це сказав!
Джонатан Свіфт. - Чесність — це коли думаєш сказати одне, а говориш правду.
Олександр Перлюк.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- На іспитах, як правило, тонуть ті, хто мілко плаває.
Віктор ІГНАТЕНКО - На крутих поворотах історії остання сідниця може стати першим лицем.
Юрій МЕЛІХОВ - Наближення свят як ніхто краще відчуває... печінка.
Василь МОМОТЮК - Набуте століттями розбазарюється протягом одного дня.
Василь МОМОТЮК - Навіщо шукати третього, якщо другого не дано?
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура тягар свій носить. Леся УКРАЇНКА "Лісова пісня", 1911 - Я ввечері цілую рожу
І кличу сум. Чому, чому я жить не можу Та сам, без дум? Павло ТИЧИНА "Гаптує дівчина...", 1914 - Гей, над дорогою стоїть верба,
Дзвінкі дощові струни ловить, Все вітами хитає, наче сумно мовить: Журба, журба... Отак роки, отак без краю На струнах Вічності перебираю Я, одинокая верба. Павло ТИЧИНА "Квітчастий луг...", 1915 - Я знов один, я знов один
Ніхто питать мене не стане, Ніхто питать мене не стане, Ніхто у душу не загляне — Я знов один. Микола ФІЛЯНСЬКИЙ "Я знов один", 1917 - Чорна нічко, заглуши
Всі страждання на душі. Григорій ЧУПРИНКА "Ніч", 1918
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|