Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Буття i слава iменi нероздiльнi, як добре зерно iз гiлками, як джерело із потоками, як сонце з промiнцем. Марнославство ж, як трава, що росте на покрiвлях, передчасно мусить засохнути.
Григорій СКОВОРОДА - Роби те, до чого народжений, будь справедпивий і миролюбний громадянин, i досить iз тебе.
Григорій СКОВОРОДА - Розум гострий у багатьох, але не всi навчилися мислити
Григорій СКОВОРОДА - Життя наше – це подорож, а дружня бесiда – не вiзок, що полегшує мандрiвниковi дорогу
Григорій СКОВОРОДА - Чисте небо не боїться блискавки та грому
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- На село людей дурити!
— ... ми самі з міста.
— На село дурити, бо міщане знають!
— Розказуй селянам, а міщане самі знають.
- Коли б з села Іван, то б і повірив.
— ... ато з міста, та ще й (напр. Полтави), то й вірити не хочеться.
- Як би з хутора, то б і повірили.
- Треба слухати, може і справді сонце не так сходить.
- У чиїйсь сорочці та бреше!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Так печеться, як лисиця вовка пекла.
- Так пішло, як поза хмару.
- Так рівно, що чорт ногу зламає.
- Так сказав, що й глухий почув.
- Так співають, як свині в горосі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Правда, що лунає з вуст деяких людей, погано пахне.
Жан Ростан. - Правди вистачає тільки для зразків.
Геннадій Малкін. - Правдива людина зрештою приходить до розуміння, що вона завжди бреше.
Фрідріх Ніцше. - Правду говорити легко й приємно.
Михайло Булгаков. - Правду кажучи, ми знаємо життя тільки за літературою. Ясна річ, за винятком тих, хто не знає літератури.
Станіслав Єжи Лец.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Хто не став власником, той став власністю.
Олександр ПЕРЛЮК - Рай там, де грішниці.
Олександр ПЕРЛЮК - Нема щастя на землі, але є щасливці, які цього не знають.
Олександр ПЕРЛЮК - Некримінальні авторитети ні для кого не авторитет.
Олександр ПЕРЛЮК - Хто не має в собі Божої іскри, той намагається освітити себе юпітерами.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сем'ї великій,
В сем'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Заповіт", 1845 - Нас послано тільки пророкувати воскресення мертвих і будить сонних. Се наше діло.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1857 - А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру —
Та й заходиться вже будить.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Я не нездужаю, нівроку...", 1858 - Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я, прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
Іван ФРАНКО
"Каменярі", 1878 - Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить.
Іван ФРАНКО
"Каменярі", 1878
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
