Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не спокушай Господа Бога свого!
Євангеліє від св. Луки - Лiкарю, уздоров самого себе!
Євангеліє від св. Луки - Жоден пророк не бувас приємним у вiтчизнi своїй.
Євангеліє від св. Луки - I як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чинiть i ви.
Євангеліє від св. Луки - Прощайте, то простять вам.
Євангеліє від св. Луки
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- А щоб йому випадком випало!
- А щоб йому ні дна, ні покришки!
- А щоб кури загребли!
- А як би ти язик прикусив!
- А, щоб тебе люди не знали!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Здеруть, як із Сидорової кози.
- Здибав його, як чайку на гнізді.
- Здивляються, як на тура.
- Здібний, як віл до корита.
- Здорова, як вода.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Любов, подібно вогневі, не знає спокою: вона перестає жити, як тільки перестає сподіватися або бороти.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Любити – значить невпинно боротися з тисячами перешкод у нас самих і навколо нас.
Жан Ануй - Любов настільки всесильна, що перероджує і нас самих.
Федір Достоєвський - Любов – це взаємна зміна закоханих, зміна обох назустріч один одному.
Данило Гранін - Велика таємниця злиття двох люблячих душ: кожна бере від іншої найкраще , але лише потім, щоб повернути цей дарунок, прикрашений любов’ю.
Ромен РОЛАН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Дехто лізе на Парнас у надії на те, що тоді не так буде видно, який він нездара.
Олександр ПЕРЛЮК - Дехто починає розуміти, чого йому бракує, лише тоді, коли у нього вже все є.
Олександр ПЕРЛЮК - Диктатуру не обирають!
Олександр ПЕРЛЮК - Дискусія між фізиками й ліриками закінчилася перемогою комерсантів.
Олександр ПЕРЛЮК - Для кого нема нічого святого, той просто ще не зустрів свою грішницю.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Івоніка любив її (землю). Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - А що має бджола з того, що мед збирає? А що має земля з того, що родить і нас годує? А що мають тато й мама з того, що мають нас і годують? Що, питаюся? Так уже Бог дав, і так мусить бути.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Вона (земля) підпливала нашою кров'ю і нашим потом. Кожна грудка, кожний ступінь може посвідчити, як наші крижі угиналися тяжко, дороблюючися її, як часто голодом і холодом ми годувалися, аби зароблене не йшло на кусник хліба, але на неї, на грудочки її!
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"Земля", 1902 - Я зрікся мрій. Поважний і спокійний,
Собі сказав: мені не треба їх.
Повинність — ось той владар добродійний,
Що збереже мене від мук і лих.
Борис ГРІНЧЕНКО
"Монолог", 1903 - Не слід бажати нічого над те, що здоровий розум показує можливим до осягнення.
Іван ФРАНКО
"Сойчине крило", 1905
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
