Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто не може зосередиться на собі або захоплюється чимось, той бачачи не побачить, чуючи не почує, куштуючи не розрізнить смаку.
КОНФУЦІЙ - Хто не пам’ятає про колишнє щастя, той — сьогодні вже старий.
ЕПІКУР - Хто повторює старе і довідується про нове, той може бути вожаком.
КОНФУЦІЙ - Хто приймає рішення, не вислухавши протилежну сторону, чинить несправедливо, хоча б рішення це й було справедливим.
СЕНЕКА - Хто споглядає вітер, тому не сіяти, хто дивиться на хмари, тому не жати.
Екклесіаст
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- На красивого чоловіка дивитись гарно, а з розумним жити легко.
- На ледачого й кий положи, то все одно.
- На потилиці очей немає.
- На словах, як на цимбалах.
- На сухеє дерево і огонь пада.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Рудий, як собака.
- Руки довгі, як у злодія.
- Руки холодні, як у жаби.
- Руки, як граблі.
- Руки, як копистки.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Іронія — це образа, переодягнена компліментом.
N. - Іронія — це цнотливість людства.
Жуль Ренар. - Іскра Божа.
Фрідріх Шиллер. - Істина — донька дискусії, а не донька симпатії.
Гастон Башлар. - Істина — забобон, якому вдалося стати аксіомою.
Ельберт Габбарт.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Про інших здебільшого говорять про себе.
Віктор ІГНАТЕНКО - Проблема України в тому, що нею завжди керують люди, яким вона не потрібна.
Михайло Грушевський - Проблема, яка дошкуляє мільйонам людей: багато горілки пити шкідливо, а мало — нецікаво.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Проблематично, чи досягли ми вже дна кризи економічної, а що моральної — поза всяким сумнівом.
Борис РЕВЧУН - Програвати треба з гідністю, а вигравати можна як завгодно.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Одну, та щиро любити, двох не голубити.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "В неділю рано зілля копала", 1909 - Кохання — як вода — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить. Леся УКРАЇНКА "Лісова пісня", 1911 - Я цілуватиму вустонька гожі,
щоб загорілись, щоб зашарілись, наче ті квітоньки з дикої рожі! Леся УКРАЇНКА "Лісова пісня", 1911 - Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить... Ви чули ж бо: так липа шелестить. Павло ТИЧИНА "Ви знаєте, як липа шелестить...", 1911 - Ти не прийшла в вечірній час...
Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні... Ти не прийшла в вечірній час. Олександр ОЛЕСЬ "Ти не прийшла", 1913
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж. То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків. - Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|