Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Могутність, що не має розуму, веде в домовину того, хто набув її.
Менандр - Коли благало його військо вночі на супостата напасти, так сказав: "Не царської мужності така перемога".
Він же, коли зустрів свого тезка, лякливого вельми, сказав: "Юначе, або ім'я, або норов переміни".
Олександр - Коли дорікнули його за те, що вийшов, кульгавий, в похід, відповів: "Не ті, що бігають, потрібні нині, а стійкі; не ногами копати час нині, а руками бити міцно".
Лакон - Цей Леонід Лакедемонський, що мало мав воїнів, все ж йшов на персів, і хтось спитав його: "Як з військом малим йдеш на таку силу?" Відповідав: "З малим іду, але з тими, хто хоче, і достатніми для битви".
- Блаженні голодні та спраглі правди, бо вони наситяться.
Євангеліє
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Працюєш, працюєш, до крівавого поту, працюєш — і Бог має чого.
- Не займати голяка, бо його доля така.
- Голого легко голити.
- Трудно рану гоїти, а не уразити .
- Убоге не живе а тліє.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Ловить, як кіт шпака.
- Любить його, як брата.
- Любить роботу, як кріт сонце.
- Любить, як вовк порося.
- Любить, як кіт сметану.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Вірніше перемагає той, хто перемагає без кровопролиття.
П. Кальдерон - Вірно визначайте слова, і ви звільните світ від половини непорозумінь.
Рене Декарт - Вірте тому, про що читаєте в газетах; так вони цікавіші.
Dame Rose Macaulay - Вічна загадка не та, у якої взагалі немає розгадки, а та, у якої розгадка кожен день нова.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Вічний рух заперечують лише ті, хто ніколи не бачив гонки цін і зарплат у період інфляції.
Жан Делакур
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Живучи з вогнедишним на сухій соломі, хіба повіриш його закликам будувати світле майбутнє?
Валентин ЧЕМЕРИС - Хто не хоче працювати, той шукає винуватців свого поганого життя.
Валентин ЧЕМЕРИС - У темнім царстві не зовсім пристойно бути світлою особою.
Валентин ЧЕМЕРИС - У деяких святенників навіть підлість порядна.
Валентин ЧЕМЕРИС - Запчастин постійно не вистачає, а зайві люди завжди є.
Валентин ЧЕМЕРИС
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Спить Вкраїна,
І настане колись час —
Її збудить знов до жизні
Народовців чесний глас.
Василь МОВА
"Не пустуй, моя голубко...",1876 - Не пора, не пора, не пора
Москалеві й ляхові служить!
Довершилась України кривда стара, —
Нам пора для України жить.
Іван ФРАНКО
"Не пора", 1880 - І чужі ми чужениці
В рідній Україні,
Як пташина без гніздечка
На німій руїні.
Пантелеймон КУЛІШ
"Ключ розуміння", 1882 - Воскреснеш, нене, встанеш з домовини...
Тебе я словом правди привітаю,
І розіллється слава України
По всій вселенній, од краю до краю.
Пантелеймон КУЛІШ
"Слово правди", 1882 - Що там тюрма!
То слава наша!
Ми всі тепер сидим в тюрмі!
Всі п'єм одну ми скорбну чашу,
Одна вона — тобі й мені.
Олександр КОНИСЬКИЙ
"Я не боюсь...", 1882
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
