Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Розум гострий у багатьох, але не всi навчилися мислити
Григорій СКОВОРОДА - Життя наше – це подорож, а дружня бесiда – не вiзок, що полегшує мандрiвниковi дорогу
Григорій СКОВОРОДА - Чисте небо не боїться блискавки та грому
Григорій СКОВОРОДА - Видно, що життя оживає тодi, коли думка наша, люблячи iстину, дослiджує стежини й, а зустрiвши око її, торжествує й веселиться цим незаходимим свiтлом
Григорій СКОВОРОДА - Легенький повiтряний шум – випущене з вуст слово, але воно часто чи смертю разить, чи у веселiсть уводить i оживляє душу. Мала птиця півень лева лякає, а миша – слона
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не вважай на урожай, а гречку сій (або: Не питай на урожай — гречку сій, то хліб буде; або; Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде).
- Не кидай живого, не шукай мертвого.
— Покинь живого, та шукай того що вмирає.
- Клин клином вибивають.
- Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає.
- Загубиш, то не смутись, — знайдеш, то не веселись.
— Найшов — не радуйся, а згубиш — не плач.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Старий, як дупло в липі.
- Старий, як пень.
- Старий, як пес, а бреше, як цуценя.
- Старий, як світ.
- Старий, як собака.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- У газетах нема жодного слова правди. Саме тому їх і читають.
Бенджамін Дизраелі. - У генія справедливі дві прямо протилежні думки.
Володимир Брюґґен. - У голові в нього порожньо. Який простір для уяви.
Юрій Мезенко. - У давнину ті, хто вмів писати, найчастіше були рабами.
Станіслав Єжи Лец. - У двадцять п'ять років кожен може бути талановитим. Вся складність у тому, щоб бути талановитим у п'ятдесят.
Едгар Дега.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо в казці перемогло зло, то можна сміливо вважати цю казку дійсністю.
Микола ПАСЬКО - Якщо вам дали гарну освіту, то це ще не значить, що ви її отримали.
Микола ПАСЬКО - Якщо вам не подобається ваш начальник, поставте себе на його місце.
Іван ТОКАРЧУК - Якщо вже намірилися грішити, то оберіть такий гріх, котрий приносить насолоду.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Якщо ви вважаєте, що гірше не буває, то у вас просто бідна фантазія.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Поете, тям, на шляху життьовому
Тобі перлини-щастя не знайти,
Ні захисту від бурі, злив і грому.
Іван ФРАНКО
"Поете, тям, на шляху життьовому...", 1904 - Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!
Я хочу вам про рідний край казать...
Олександр ОЛЕСЬ
"Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!", 1906 - О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Олександр ОЛЕСЬ
"О слово рідне! Орле скутий!", 1907 - Лишу я співи про красу,
Забуду власні жалі
І з гір високих понесу
Народові скрижалі.
Олександр ОЛЕСЬ
"Лишу я співи про красу...", 1908 - Говори, говори, моя мила:
Твоя мова — співучий струмок.
Павло ТИЧИНА
"Десь на дні мого серця...", 1914
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
