Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Належить закон твердий мати, а справи – світлі. І рівний будеш Богові, як не вчиниш нічого, його не гідного.
Демокріт - Коли лихословив його хто, що нечистими місцями ходить, відповів: "Сонце також нечисті місця освітлює, та не оскверняється".
Діоген - Сліди благих мужів час не згладжує, велич померлих осяює.
Еврипід - Бог може сотворити що схоче, людина ж та добра, яка корисне обмірковує.
Аристотель - Хай не зваблять тебе мужі нечестиві, не ходи одним шляхом з ними, а відхили ноги свої від стезі їх, ноги ж бо їх до зла простують, і швидкі вони на пролиття крові.
Соломон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- В пригоді — думай о свободі.
- Гарно на сім світі, що хотіти, те чинити.
- Хоч спина гола — та своя воля.
- Ліпше птиці на сухій гілці, чим в золотій клітці.
- В клітці є пити, їсти і хороше сісти, та нема волі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Не хоче, як старець гривні.
- Не шелести, як віник по хаті.
- Невчасна велич страшна, як неміч.
- Нема більшого ворога, як зять.
- Нема вірного приятеля, як добрая жінка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Простота — необхідна умова прекрасного.
Лев Толстой - Противник, що шукає ваші помилки, набагато корисніший, ніж друг, який хоче їх приховати.
Леонардо да Вінчі - Професійний читач зустрічається так само рідко, як професійний письменник.
Р. Шакір-Алієв - Проходячи через самих себе, ми зустрічаємо грабіжників, духів, велетнів, старців, юнаків, дружин, вдів, братів-суперників. Але зустрічаємо завжди самих себе.
Джеймс Джойс - Публіка хоче образ пристрасті, а не саму пристрасть.
Ролан Барт
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Нас більше, але у нас чомусь менше.
Віктор ІГНАТЕНКО - Не варто полум’я душі гасити алкоголем — він пожежонебезпечний.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Не кожен, хто носить корону, має голову.
Микола ПАСЬКО - Не мала баба клопоту, та купила бійцівського пса.
Мар’ян КОНАШЕВСЬКИЙ - Не можеш зробити — не обіцяй.
Микола ПАСЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я знемігся, згорів... Моє серце на попіл зотліло,
Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга,
І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде моє тіло...
Микола ВОРОНИЙ
"Vae victis", 1904 - Приступи, подивись і на путь мене справ,
Роз'ясни мені хвилі тривоги!
Я втомився, охляв, серед шляху пристав
І тривожно шукаю дороги.
Петро Карманський
"Як побачиш сліпця...", 1906 - Ой люлі, люлі, химерний смутку!
Шепоче вільха і верболіз.
Задума квилить, шовкові вії
Срібляться ясним брильянтом сліз.
Петро Карманський
"Ой люлі, смутку!", 1906 - Але минай людські стежки, дитино,
бо там не ходить воля, — там жура
тягар свій носить.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Я ввечері цілую рожу
І кличу сум.
Чому, чому я жить не можу
Та сам, без дум?
Павло ТИЧИНА
"Гаптує дівчина...", 1914
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
