Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не може не блудити нога твоя, коли блудить серце.
Григорій СКОВОРОДА - I нiхто не може вбити в собi зло, коли не втямить спершу, що таке те зло, а що добро. А не взнавши того в себе, як можна взнати й вигнати у iнших.
Григорій СКОВОРОДА - На новий путівець шукай новi ноги.
Григорій СКОВОРОДА - Що з того, коли листок зовнi зелений, та корiнь позбавлений життєвого соку.
Григорій СКОВОРОДА - Чи не дивина, що один у багатствi бiдний, а інший у бiдностi багатий?
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Коли б чим борщ оженити (каші нема).
- Не карай мене Боже нічим, як у мене борщ ні з чим.
- Пустяки вареники з маслом! нема в світі, як той борщ: хоч поганий та до біса.
- Лий борщ, клади кашу, — люблю діти матір вашу (каже господар).
- Хрущі в борщі, а жаба в юшці.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Закричав, мов у трубу.
- Закрутив носом, наче тертого хрону понюхав.
- Заливається, як соловейко на калині.
- Заливається, як сорока на гілці.
- Заливається, як циган сироваткою.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Прийшла смерть і говорить: "На вихід. Без речей!"
Леонід Крайнов-Ритов - Прикрашає жінку те, що робить її більш красивою, але робить її такою не золото, смарагди і пурпур, а скромність, благопристойність і соромливість.
ПЛУТАРХ - Припустимо, що я у своїй кімнаті. Я існую, і моя кімната існує, але чи існує «в»?
Бертран РАССЕЛ - Природа не знає зупинки у своєму русі і страчує будь-яку бездіяльність.
Йоганн Вольфганг ҐЕТЕ - Природа не терпить порожнечі: там, де люди не знають правди, вони заповнюють пробіли домислом.
Джордж Бернард ШОУ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чим більш рабів є в Україні,
Тим більше слави у Москви.
Степан ГОРЛАЧ - Вартість має ЩО ти робиш,
А не завжди, що ТИ робиш.
Степан ГОРЛАЧ - Не купана в чужій крові
І воля вартості не має.
Степан ГОРЛАЧ - Бути бідним не ганьба,
Та гріхом є чутись бідним.
Степан ГОРЛАЧ - Не багаті є великі,
А великі є багаті.
Степан ГОРЛАЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"На шляху", 1934 - Весно — слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю!
Вода шумить у сто потоках,
що з дна сріблистим мохом сяють.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"До весни", 1934 - На кичерах сивасті трави,
черлений камінь у ріці.
Смолиста ніч і день смуглявий,
немов циганка на лиці.
Розсміяні палкі потоки,
немов коханці до дівчат,
злітають до долин глибоких,
що в сивій мряці тихо сплять,
і куриться із квітів запах,
немов з люльок барвистих дим.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про співучі двері", 1934 - Листар носив листи зелені,
листи шуміли. Ех, весна!
Плету пісні на веретені
про молодість, що промина.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про ключі від кохання", 1934 - Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Автопортрет", 1934
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
