Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Найогидніший вид малодухості - це жалість до самого себе.
Марк Аврелій - Найчастіше буває так: чим менше відчуваєш страх, тим менше небезпеки.
Тіт Лівій - Намагаючись уникнути одних вад, дурні потрапляють в інші.
Горацій - Народ можна змусити до слухняності, але його не можна змусити до знання.
КОНФУЦІЙ, китайський мислитель(551-479 р. до н.е.) - Народу багато, а людей мало.
Діоген.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Гіркий світ: тато і мама осліп, а діти помацки ходять.
- А вже ж ти ходила! така стала, як кобила.
- Щось у тебе буде: хоч мотиль, хоч бабка. (Ой Варко, щось у тебе і т.д. — стара бабуся на завагітнілу.).
- Діти такі як кукіль.
– Діти, як кукіль маленькі.
- Качається, як бублик голеньке.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гладь коня мішком - не ходитимеш пішки.
- Глибше орати - більше хліба жувати.
- Гни деревину, поки молода, бо потім не зігнеш.
- Вовка боятися - в ліс не ходити.
- Волом зайця не здоженеш.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Бог створив Адама, а жінка зробила з нього чоловіка.
Жанна Голоногова - Бог створив дівчину, а чоловік — жінку.
Бероальд де Вервіль - Бог створив чоловіка, а потім вирішив, що здатен на більше, і створив жінку.
Адела Сент-Джон - Бог створив чоловіка, а потім забезпечив його подругою, щоб він сильніше відчув свою самітність.
Пітер Устінов - Бог, створюючи жінок, не наділив їх почуттям гумору, тому вони здатні тільки любити чоловіків, замість того, щоб глузувати з них.
Інгмар Бергман
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Луплять депутати і громадяни один одного — громадянське суспільство в муках народжується.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Люби жмикрутів — вони хабарів нікому не дають.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Люби рідну землю — в ній стільки зарито талантів...
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Любіть телекіно — джерело розтління, одурювання, бездуховності! Олександр ПЕРЛЮК
- Любов робить прекрасною будь-яку жінку, косметика — лише деяких.
Василь КРАСНЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- В історії української нації інтелігенція її раз у раз грала ганебну і сороміцьку роль. Зраджувала, ворохобила, інтригувала, але ніколи не служила своєму народові...
Микола МІХНОВСЬКИЙ
"Самостійна Україна", 1900 - Часи вишиваних сорочок, свити та горілки минули і ніколи вже не вернуться. Третя українська інтелігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої, безпощадної.
Микола МІХНОВСЬКИЙ
"Самостійна Україна", 1900 - Ми востаннє виходимо на історичну арену і або поборемо, або вмремо.
Микола МІХНОВСЬКИЙ
"Самостійна Україна", 1900 - Як не можна спинити річку, що, зламавши кригу навесні, бурхливо несеться до моря, так не можна спинити націю, що лама свої кайдани, прокинувшись до життя.
Микола МІХНОВСЬКИЙ
"Самостійна Україна", 1900 - Через увесь час свого історичного існування нація наша з найбільшими усиллями пильнує вилитись у форму держави самостійної і незалежної.
Микола МІХНОВСЬКИЙ
"Самостійна Україна", 1900
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
