Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Золото вуста загороджує.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - І святі грішать.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Кожна річ, що писанням утверджена, не буде у забуття та невідання йти.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Kончина смертна з’являє, яке життя було.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Ліпше вмерти в чистоті, аніж вмерти у скверні.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Там така, що бублика зїси, поки кругом обійдеш.
- Сунеться, мов горохова копиця.
- Треба шести аби звести.
– ... а пяти підняти. - Мов кабани годовані, пикаті, пузаті.
- Трохи, як комар наплакав.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Підлатався, як май грушами.
- Підробився, як той на качалках.
- Підростем, як скибка в руках.
- Підскакує, як зінське щеня.
- Підтримує, як повішеного мотузок.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Якщо до когось потягнулася душа, не чиніть опору. Вона єдина точно знає, що нам треба.
Еріх Марія Ремарк - Просто ми чужі люди, які випадково пройшли разом якийсь відрізок шляху, так і не зрозумівши один одного.
Еріх Марія Ремарк - Любов не плямують дружбою. Кінець є кінець.
Еріх Марія Ремарк - Ніхто не може стати більш чужим, ніж той, кого ми любили.
Еріх Марія Ремарк - Ми ніколи один одного не забудемо, але ніколи один одного не повернемо.
Еріх Марія Ремарк
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Підсунути начальникові свиню? А як з’їсть?
Віктор ІГНАТЕНКО - Плазун плазуном, а видерся на сьоме небо.
Іван ТОКАРЧУК - Планета людей — це всього-на-всього великий зал чекання щастя.
Борис РЕВЧУН - По нашому бездоріжжю криза далеко не заїде.
Віктор ІГНАТЕНКО - Поганий той солдат, який не мріє про гражданку.
Віктор ІГНАТЕНКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Дівчино-серденько! Ти, мов рожевий цвіт
Напрочуд кожному пишаєшся красою. Хто раз тебе уздрить, забуде цілий світ І мимохіть услід полине за тобою. Та знай: краса твоя непевна, як туман. Минуть літа — і що ж? Погаснуть очі-зор: Змарніє личенько, зігнеться пишний стаї І зникне навіть тінь краси... Memento mori! Микола ВОРОНИЙ "Memento mori", 1899 - Ти криниця туги,
Що в безмежний простір До добра і краси Підіймає мій зір. Богдан ЛЕПКИЙ "Атогого", 1902 - Співають, плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди: Цілуй, цілуй, цілуй її — Знов молодість не буде! Олександр ОЛЕСЬ "Чари ночі", 1904 - Вона пройшла і зникла десь у сизій млі...
І ніби з нею все пройшло навіки: Весна, бажання і утіхи, І вся краса життя й землі. Олександр ОЛЕСЬ "Вона ішла... але здавалося мені...", 1905 - Про душу не мов мені, мила,
Подай коралеві уста, Рам'ям обвинись щосила, Красуне, сміхуне пуста. Я в душу красуні не вірю, Я вірю в красуні уста! Василь ЩУРАТ "Про душу не мов мені, мила..."
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|