Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не судiть за обличчям, але суд справедливий чинiть.
Євангеліє від св. Івана - Правда вас вiльними зробить.
Євангеліє від св. Івана - Хто в темрявi ходить, не знає, куди вiн iде.
Євангеліє від св. Івана - Дух правди.
Євангеліє від св. Івана - Нiхто бiльшої любовi не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзiв своїх
Євангеліє від св. Івана
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хто вліз в будяки — хоч би і не радий, то в них уберецця.
- Хто вліті гайнує, той взимі голодує.
- Хто вліті гайнує, той взимі голодує.
- Хто грибоко оре, той хліба не їсть.
- Хто дає, той і має.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Жито, як стіна.
- Життя біжить, як музика дзвенить.
- Життя вільне, як собаці за пазухою.
- Життя наше, як павутина.
- Життя, як колюча нива: не пройдеш, ніг не вколовши.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Він мислитель. Це значить, що він уміє сприймати речі простіше, ніж вони є.
Фрідріх НІЦШЕ - Він самотній і позбавлений усього, крім своїх думок: що ж дивного у тому, що він часто ніжиться і лукавить з ними, і смикає їх за вуха! – А ви, грубіяни, говорите – він скептик.
Фрідріх НІЦШЕ - Віруючий знаходить свого природного ворога не у вільнодумній, а в релігійній людині.
Фрідріх НІЦШЕ - Давати кожному своє – це означає: бажати справедливості і досягати хаосу.
Фрідріх НІЦШЕ - Дурість – дар божий, але не слід нею зловживати.
Фрідріх НІЦШЕ
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Слуги народу — хазяї життя.
Юрій РИБНИКОВ - Що натхненніше співають солов’ї, то більше роботи лелекам.
Юрій РИБНИКОВ - Ніщо так не звеличує людину, як власна думка, про себе.
Юрій РИБНИКОВ - Щоб життя більше цінували, воно дорожчає.
Юрій РИБНИКОВ - Старість — це коли на дереві пізнання вже не ростуть плоди спокуси.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- І тому українська демократія по знищенні власної аристократії ніколи нічого збудувати не могла.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Листи до братів хліборобів", 1926 - Без власної держави нема й не може бути нації української.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Листи до братів хліборобів", 1926 - Ніхто нам не збудує держави, коли ми самі її собі не збудуємо.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Листи до братів хліборобів", 1926 - Врешті, комунізм не є, як дехто думає, початком нової доби, а він є кінцем і смертю доби старої.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926 - Тільки такі зруйновані нації можуть воскресати, а не безсило в свому гробі борсатися, які духу свого, хоч би поза межами Батьківщини, поза своїм тілом, живим зуміли заховати.
В'ячеслав ЛИПИНСЬКИЙ "Покликання варягів...", 1926
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|