Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не робити жодних поступок життю є ознакою нерозсудливості.
ДЕМОКРІТ, давньогрецький філософ (460 р. до н. е. — 370 р. до н. е.) - Не сваріться дорогою.
Біблія: Йосип. - Не слід оволодівати розмовою, як вотчиною, з якої маєш право вижити іншого.
Цицерон - Не слово, а нещастя є вчителем дурнів.
Геракліт. - Не той бiдняк, у кого мало, а той, хто хоче бiльшого.
Сенека.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як був собі Сава, та не їв він сала, а все паляниці, не любив він дівок, а все молодиці.
- Чи ви пани, чи ви Ляхи, а ми Запорожці: пам'ятайте вражі сини, що ми вам не хлопці.
- Пристань, пристань до вербунку, будеш їсти з маслом булку; будеш їсти, будеш пити, довбешкою воші бити.
- Бодай наше Поберіжжя!
- Хоч нагайка плечі зріже, козак нігди не заплаче, завше скаче.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Надувся, як індик.
- Надувся, як кожух на вогні.
- Надувся, як миша на крупу.
- Надувся, як пампушка.
- Надувся, як сич на вітер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Немає нічого огидніше більшості.
Йоганн Вольфганг Ґете - Нещасна та країна, яка потребує героїв.
Бертольд Брехт - Ніхто не може бути абсолютно вільний, поки все не вільні.
Герберт Спенсер - Ніхто ніколи не мав інших прав, окрім тих, які завоював і зумів зберегти за собою.
Вільє де Ліль-Адан - Нічим так не захоплюються в політиці, як короткою пам’яттю.
Джон Кенет Галбрайт
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Напрям сильного вітру видно без флюгера.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Що життя добрий учитель – це так.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) Але не кожен його учень – здібний. - Нулі певні, що авторитет мільйона тримається на них.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Цінуй чужі думки, але не настільки, щоб привласнювати їх.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938) - Стань полководцем власних думок: навчи їх хоробрості.
Дмитро АРСЕНИЧ (Літератор; р. н. 1938)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Укрийте мене, укрийте:
Я — ніч, стара,
Нездужаю.
Одвіку в снах
Мій чорний шлях.
Павло ТИЧИНА
"Пастелі", 1917 - Подивилась ясно, — заспівали скрипки! —
Обняла востаннє — у моїй душі.
Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді.
Заспівали скрипки у моїй душі.
Павло ТИЧИНА
"Подивилась ясно...", 1918 - Світає...
Все спить ще: і небо, і зорі безсилі,
Лиш птах десь озвався спросоння ліниво
Та темний бовван на козачій могилі
Про давнє, минуле кричить мовчазливо.
Видніє щохвилі.Все спить ще: і небо, і зорі безсилі.
Павло ТИЧИНА
"Світає...", 1918 — 1919 - У вічну славу Батька і Сина
Й Духа Святого Голуба...
Ой зацвіла біла калина
Біля Синього Жолоба...
Лавро Миронюк
"У вічну славу...", 1920 - Як купала мене мати
у любистку,
Трусив зорі Див із лану
у колиску.
Тодось ОСЬМАЧКА
"Казка", 1925
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
