Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Кожного вабить до себе своя пристрасть.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба свiт i народ – не лiпше видовище, ще й дармове, подiбно до вiдомого Пiфагорового торжища? Ти бачиш, як один стогне пiд тягарем боргiв, другий карається честолюбством, третiй – скнарiстю, четвертий – хворобливим бажанням споглядати безглуздi речi.
Григорій СКОВОРОДА - Мудрi люди, плаваючи на кораблi, вивчають для свого пожитку нещастя iнших i позирають на них згори, як гомерiвськi боги.
Григорій СКОВОРОДА - Коли ти не озброїшся супроти нудьги, то стережись, аби ця тварюка не зiпхнула тебе не з мосту, як то кажуть, а з чесноти у моральне зло.
Григорій СКОВОРОДА - То навiть добре, що Дiоген був приречений на заслання: там вiн узявся до фiлософiї.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не бий, бо пробєш.
— Не пий, не пропєш, не бий — не пробєш.
- Карай, а не бий.
- Не мий рук свербячих.
- Що за що, а руки за пазуху.
- Бреши, бреши, — та не кусайсь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Вхопив, як шилом борщу налив.
- Вчепився, як блоха до кожуха.
- Вчепився, як вовк до ягнят.
- Вчепився, як городовий до п'яного.
- Вчепився, як злидні бондаря.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Секрет журналістики: писати так, як говорять люди. Не обов'язково те, що говорять, але нічого такого, чого б не говорили.
С. Коноллі - Секрет успіху... у вмінні розуміти точку зору іншої людини і дивитись на речі і з її, і зі своєї точок зору.
Г. Форд - Секс – це просто дві людини, що намагаються зайняти одне й те саме тіло.
Майкл Муркок - Серед гнилих яблук вибір обмежений.
Вільям ШЕКСПІР - Середина життя – це коли ви сидите вдома в суботній вечір наодинці, і коли дзвонить телефон, вам здається, що це не до вас.
Огден Неш
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Буде всім жадана доля...
Пантелеймон КУЛІШ - Найгірше, коли голову піднімають ті, у кого її нема.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Тепер не так важливо бути на доброму рахунку, як мати його.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - І мертвонароджені ідеї бувають живучими.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - На жаль, не кожне колективне рішення – результат колективного розуму.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Поете,
вмій шукати і чекати!
Найкращий вірш не ходить на свободі.
Ліна КОСТЕНКО
"Все більше", 1962 - Перо, мій скальпелю вогненний,
Ти мій жорстокий лиходій,
Мій дикий поклик цілоденний,
Первоцвіт мій, перволюб мій!
Іван Драч
"Перо", 1965 - Митець мусить втікати з життя для того, щоб його впізнати. Мусить втікати з життя, дріб'язкового побуту, тому що він розносить митця на частки. Митець мусить, як Демокріт, виколоти собі очі, щоб нарешті заглянути в середину суті, щоб пізнати її, щоб пізнати істину життя.
Михайло ОСАДЧИЙ
"Більмо", 1968 - Це, коли пишуть справжні письменники... Без них нам було б сумно жити, нецікаво, світ знебарвів би, втратив би для нас сенс свого існування, ми, напевно, не вміли б любити, якби не письменники...
Михайло ОСАДЧИЙ
"Більмо", 1968 - Собі поети право залишають,
Всі інші відкидаючи права:
Належати до тих, кого вбивають,
А не до тих, хто холодно вбива.
Леонід Первомайський
"Коли не замовкає...", 1968
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
