Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Наречено філософами печаль смертю. Я ж кажу, що тінь і образ смерті все ж сон є. Бо як хто покладе тіло своє, щоби спати, отак і коли смерть: тіло з душею розлучаються і знову разом піднімуться. Сон ніщо інше, як смерть.
Філон - Уживання вина за мірою та потребою – на користь тілу. Це у відповідь сказав: "Лоза три паростки родить: перший – солодощів, другий – пияцтва, третій – божевілля".
Софокл - Влада надає словам відбитку правди.
Соломон - Краще свої гріхи викривати, ніж чужі.
Демокріт - Ворог, який істину каже, ліпший від лицемірного друга.
Демокріт
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- У жирної вівці — одна дорога.
- У здоровому тілі здоровий дух.
- У його грошей, як у жаби пір'я.
- У кишені вітер гуляє.
- У кого в голові капустяна розсада, тому не допоможе і посада.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Струнка, як хвоїна.
- Стрункий, як граб.
- Стукає раз по раз, наче його домовина душить.
- Стукає, як дятел на дереві.
- Стукає, як коваль.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Від себе самого довідаєшся небагато, від інших — те, чого не хотілося б знати.
Мечислав Пулік - Від того, що писати вміли головним чином чоловіки, усі нещастя на світі були приписані жінкам.
Семюел Джонсон - Відвертість — джерело будь-якої геніальності.
К. Л. Берні - Відвертість — зовсім не довірливість, а лише дурна звичка міркувати вголос.
Василь Ключевський - Відгриміли весілля, загриміли родинні будні.
Юрій Меліхов
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- З нерозумною жінкою немає про що поговорити, а мовчати вона не буде.
Н. ІВАНКІВ - З усього найкращого зазвичай вибирається найгірше.
Василь МОМОТЮК - З чоловіка зі сталевими нервами жінка нитки не сукає, вона сукає з нього троси.
Флоріан БОДНАР - З якою швидкістю повинна знімати камера, аби з’явився шанс отримати фото жінки з закритим ротом? Флоріан БОДНАР
- За гроші чому б і не погрішити. Проти істини.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Ламай традицій віковічну скелю,
обтрушуй прах невольного життя.
Хто випив келих чарівного хмелю,
тому назад немає вороття.
Михайло ДРАЙ-ХМАРА
"Виходь на путь сувору і тверезу...", 1930 - Невже, скажіте, вам чужа найрідніша і свята ідея національного визволення?
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Україна сьогодні не сцена, а плацдарм... Плацдарм великого змагу ідей...
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Хай в нашім тілі, наче в соснах,
густа живиця закипить.
Хай в наші жили зелень млосна і
полум'я спливе й блакить.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Праліто", 1934 - І знаю тільки те,
що треба пісню, наче тінь, нести з собою,
що треба йти, невпинно йти
назустріч мертвій тишині
за зовом вітру — за зовом ночі,
аж попіл сну засипле очі.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про перстень молодості", 1934
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
