Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Небуття — ніщо, буття — мука.
Аполлоній Тіанський - Невігластво робить людей сміливими, а роздуми — нерішучими.
Фукідід - Невідоме лихо завжди вселяє більше страху.
Публій Сір - Немає нічого більшого, що тіснило б і підкоряло душу, ніж любов до багатства. Немає нічого гіднішого й шляхетнішого презирства до грошей.
ЦИЦЕРОН - Немає нічого поганого в тім, щоб зазнати змін, як немає нічого хорошого в існуванні завдяки їм.
Марк АВРЕЛІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Не зповна розуму.
- З ним i останнiй розум загубиш.
- Не козаковать Миколi, бо не буде у нього коня нiколи.
- Оглух царя небесного!
- Ростом з Iвана, а розумом з болвана.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- У нього натура, як у тура.
- У нього совісті, як у шолудивого волосся.
- У нього стільки правди, як у кози хвоста.
- У попа здачі, як у кравця остачі.
- У селі пан, а у городі бур'ян.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Одна з ознак посередності розуму є бажання постійно розповідати.
Жан ЛАБРЮЙЄР - Помилки дурнів іноді такі разючі, їх так важко передбачити, що вони заганяють мудреців у безвихідь і корисні лише тим, хто їх коїть.
Жан ЛАБРЮЙЄР - Помилкове милосердя — не лише слабкість; воно межує з несправедливістю і вельми згубне для суспільства, бо заохочує гріх.
Генрі Філдінг - Помірність в проявах вдачі — завжди чеснота, помірність в принципах — завжди вада.
Пейн - Помреш лише раз, але це вже надовго.
Жан-Батіст МОЛЬЄР
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Дозволена гласнiсть так само легко може й погасне.
Ростислав ДОЦЕНКО - Доки не заболить в самого, чужого болю не зрозумієш.
Володимир КНИР - Доки не збудемось імперських ілюзiй, не збудемось людьми.
Ростислав ДОЦЕНКО - Докопався до правди. Тут же і закопали.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ - Долар піднімається – гривня падає. І тут секс!..
Андрій КОЦЮБИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Святе слово — рідна мати;
Єсть іще святиня Вища, Богові мийліша - Рідная Вкраїна. Пантелеймон КУЛІШ "Святиня", 1861 - Поки Рось зоветься Россю,
Дніпро в море ллється, Поти серце українське З панським не зживеться. Пантелеймон КУЛІШ "Кумейки", 1862 - Ой зроди ж, велика туго,
Ярую пшеницю, Збагати насущним хлібом Убогу Вдовицю. Пантелеймон КУЛІШ "Сам собі", 1862 - Що наша Вкраїна
Стала шляхті раєм, А ми, її рідні діти, По степах блукаєм. Пантелеймон КУЛІШ "Дунайська дума", 1862 - Тихо Дунай, тихо
Жовті піски миє. Як згадаю Україну, Серденько заниє. Пантелеймон КУЛІШ "Дунайська дума", 1862
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|