Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Поради інше є не що як брак розуму. Бо не відаючи, що робити маємо, а чого не маємо, потребуєм поради.
Аристотель - Рівними перед очима моїми, царю, здаються, й ті, хто добре мислить, й ті, хто промовця, що добре говорить, здатен вислухати.
Геродот - Рече Господь: "Кожний, хто дивиться на жінку з пожадливістю, той вже вчинив перелюб з нею у серці своїм".
Євангеліє - Якщо серце моє звабилось жінкою одруженою і сиджу я під дверима її, то хай і моя дружина жаданою іншому буде.
Йов - Утримується від пороку не той, хто з ним назавжди розлучається, а той, хто потребує пороку, обмежуючи себе.
Отак і стерновий чи кіннотник не той майстерний, хто переміщується, а той, хто вчасно переміститься куди захоче.
Аристіп
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як би не мала поля за бовдура, а козака за дурня, (бо то облишив дівчину. Якби спочатку не перебирала, то б опісля не жалкувала).
- Доходився, що й хвоста збувся.
- Хто любить ревне, жаліє певне.
- Розставаннє з милим смерті ся рівнає.
- Ліпше би не знатися, ніж зараз і розставатися.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Скаче, як віник по кімнаті.
- Скаче, як горобець.
- Скаче, як дідько.
- Скаче, як дурна коза.
- Скаче, як жаба.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Те, що X. зумів написати таку гарну книгу, може відбити охоту до літератури.
Жан Ростан. - Те, що я викреслив, мені не подобається. Те, що я не викреслив, мене не задовольняє.
Сесіль Де Мілль. - Те, що я шукаю в мові, — це відповідь іншої людини.
Жак Лакан. - Текст завжди в собі самому містить якусь кількість знаків, що посилаються на автора.
Поль Мішель Фуко. - Текст у рекламі — це втілене право виробника диктувати той чи інший погляд на зображення.
Ролан Барт.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо існують компетентні органи, навіщо нам некомпетентні?
Олексій КАРАТЄЄВ - Якщо казка стане дійсністю, кому вона буде потрібна?
Валентин ЧЕМЕРИC - Якщо ліс діло темне — виріжемо!
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - Якщо людина - цар природи, звірі за республіку.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Якщо мільйонери йдуть до парламенту слугувати своєму обкраденому народу, то, може, краще було б, якби одразу віддали народові вкрадені у нього мільйони?
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Одну, та щиро любити, двох не голубити.
Ольга КОБИЛЯНСЬКА
"В неділю рано зілля копала", 1909 - Кохання — як вода — плавке та бистре,
рве, грає, пестить, затягає й топить.
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Я цілуватиму вустонька гожі,
щоб загорілись,
щоб зашарілись,
наче ті квітоньки з дикої рожі!
Леся УКРАЇНКА
"Лісова пісня", 1911 - Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Павло ТИЧИНА
"Ви знаєте, як липа шелестить...", 1911 - Ти не прийшла в вечірній час...
Без тебе день вмирав сьогодні,
Без тебе захід смутно гас
І сонце сходило в безодні...
Ти не прийшла в вечірній час.
Олександр ОЛЕСЬ
"Ти не прийшла", 1913
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
