Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Діти і старі однаково безпам'ятні: ті – зростаючи, ці – знемагаючи. Що є пам'ять? Утримання баченого і почутого, пригадування їх спомином називається. Тому тупі пам'ятливі, а розумні добру мають пам'ять.
Платон - Душе моя, спитаю тебе, що хочеш од чесних людей? Спитай, тільки ясно, і відповім одразу.
Іван Богослов - Душа мудрого приліпиться до Бога. Не смерть душі губить, а зле життя.
Філістіон - Де заздрість і звада, там безчинство й усіляка зла річ. Слави краса від заздрощів, як од хвороби, перемінюється. Заздрість – струп на істині.
Апостол - Аби не було в людях заздрощів, то всі б рівними були.
Агатон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ото дурний! а ще й битий!
- Від дурня чую, то ся не дивую.
- Мовчи! так подумають, що ти розумний.
- Чи то йому дав Бог мудрість.
- Нащо голова на вязах! (не так зробили).
— ... на вязах? щоб не спала.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розпустився, як циганська пуга.
- Розпустить губи, як жаба на гусеня.
- Розпустить морду, як халяву.
- Розскубують, мов ґави солому.
- Розуміється, як глуха на танцях.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Хто став у мистецтві майстром, той без усякого для себе збитку може забути про правила.
Артуро ГРАФ - Хто став у мистецтві майстром, той без усякого для себе збитку може забути про правила.
А. Граф - Хто так часто обманював тебе, як ти сам?
Бенджамін Франклін - Хто у вірності не клявся ніколи, той ніколи її і не порушить.
А. Платен - Хто хоче досягти того, чого бажає, нехай бажає досяжного.
Хуан Мануель
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чи знаєте ви, що секрет надійного та архішвидкого схуднення дуже простий. Але хто ж вам його розкриє? Секрет — це ж... секрет.
Володимир КОРЧИНСЬКИЙ - Чим більша чарка, тим коротше життя.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Чим більше випускників вишів, тим освіченіший стає базар.
Володимир КЛЕПАЦЬКИЙ - Чим більше свят, тим більше є шансів похмелитися.
Василь МОМОТЮК - Чим довше ми йдемо до Європи, тим ближчою нам стає Африка.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Клюють ліщину співом коси,
дзвенить, мов мідь, широкий шлях.
Іде розсміяний і босий
хлопчина з сонцем на плечах.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"На шляху", 1934 - Весно — слов'янко синьоока,
тобі мої пісні складаю!
Вода шумить у сто потоках,
що з дна сріблистим мохом сяють.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"До весни", 1934 - На кичерах сивасті трави,
черлений камінь у ріці.
Смолиста ніч і день смуглявий,
немов циганка на лиці.
Розсміяні палкі потоки,
немов коханці до дівчат,
злітають до долин глибоких,
що в сивій мряці тихо сплять,
і куриться із квітів запах,
немов з люльок барвистих дим.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про співучі двері", 1934 - Листар носив листи зелені,
листи шуміли. Ех, весна!
Плету пісні на веретені
про молодість, що промина.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Елегія про ключі від кохання", 1934 - Я, сонцеві життя продавши
за сто червінців божевілля,
захоплений поганин завжди,
поет весняного похмілля.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ
"Автопортрет", 1934
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Вип’ємо за те, аби нашим ворогам пір’я в горлі виросло!
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай!
- Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів?
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
