Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Хто йде до Горнього дому, не дбає про дім долішній.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Хто має від бога дар і не користуватися ним – злодій є.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Хто прaцював на мамону, на Бога працювати не може.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Хто правду говорить, ненавидять того.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней» - Хто пристрастю багатьох багатств утяжений, не зможе ввійти у царство Боже.
Дмитро ТУПТАЛО, «Четьї Міней»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Поправився ухом об землю.
- Поправився з печі на лоб.
- Поправився з покуття на лаву.
— ... під лаву. - Утікав перед вовком, а впав на ведмедя.
- З дощу та й під ринву.
— Трафив з дощу під стріху.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Знаю, як свою руку.
- Знають, як лисого коня.
- Зник, наче корова язиком злизала.
- Зник, як весняний сніг.
- Зносити, як батьківщину.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Щастя особистості поза суспільством неможливе, як неможливе життя рослини, висмикнутої з ґрунту й кинутої в неродючий пісок.
О. Толстой - Щастя полягає в тому, щоб любити робити те, що потрібно робити.
Клод Гельвецій - Щастя.
. - Як мені даровано багато,
скільки в мене щастя, чорт візьми! — На землі сміятись і страждати, Жити і любить поміж людьми! В. Симоненко - …Не забувай, ти завжди відповідаєш за всіх, кого приручив.
Антуан де Сент-Екзюпері
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Чиновники при падінні не розбиваються. У них завжди м’яка посадка — з одного крісла в інше.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Шокова терапія цін: волосся вшанувало її вставанням дибки.
Флоріан БОДНАР - Що то дятел: настукає, перед тим як з’їсти.
Флоріан БОДНАР - Щоб покінчити з безробіттям, треба оголосити всі дні святковими.
Микола СЛЬОЗКО - Щоб скласти всі урядові обіцянки — мішків не вистачить.
Іван МЕЛЬНИК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Камо грядеши.
Микола ХВИЛЬОВИЙ Назва збірки памфлетів, 1925 - Міщанство — завжди міщанство і завжди йому одна ціна.
Микола ХВИЛЬОВИЙ "Думки проти течії", 1925 - Всі ми розіп'яті на хрестах,
Всі ми покриті ранами. Заповідано нам жорстокий шлях Злими коранами. Олекса СЛІСАРЕНКО "Пам'яті Г. Михайличенка", 1925 - І пощо ж весна нам,
Коли ми тихі та дозрілі станем І вкриє мудрість голову сріблом? Максим РИЛЬСЬКИЙ "Запахла осінь в'ялим тютюном...", 1925 - Наші едеми
Тільки фантоми... Хто скаже, хто ми? Дмитро Загул "Наші едеми", 1925
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|