Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Лоза приносить три грона: гроно насолоди, гроно сп'яніння і гроно огиди.
Анахарсіс - Люби ближнього твого, як самого себе.
Ісус Христос. - Любов до батьківщини співпадає з любов'ю до всього світу.
К. Гельвецій. - Люди, осипанi дарами щастя, схожi на перевантаженi кораблi, яким бiльше iнших загрожує небезпека потонути.
Iоанн Златоуст - Людина без Батьківщини — все одно, що людина без матері.
Мансісідор.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Не той пяний, що наперед падає, а той пяний, що назад падає.
- Не той пяниця, що пє, а той що впивається.
- Не вино, лиш пянство прокляте.
- Пяниця — проспитья, а дурень — ніколи.
- Тверезому можна з пяним жити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Пропадеш, як булька на воді.
- Пропадеш, як гнила колода.
- Пропало, як з воза впало.
- Пропало, як на собаці сало.
- Пропало, як панщина.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Колір правди — сірий.
Андре Жiд - Конфлікт — дуже важлива річ. «Кішка сіла на подушку» — це не початок роману, а ось «Кішка сіла на собачу подушку» — так.
Ле Карре - Кораблю безпечніше в порту, але він не для цього будувався...
Г. Хоппер - Кордони моєї мови означають кордони мого світу.
Вітгенштейн - Краса — дрібниця. Ти й сам не розумієш, як тобі пощастило, що ти негарний, адже якщо ти подобаєшся людям, то знаєш, що справа в іншому.
Чарльз Буковскі
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Похований у виборчій урні.
Анатолій МАКСИМЕЦЬ - Почув давньоримську сентенцію «in vino veritas» («істина у вині»). Перевірив. Брехня! Знову п’ю горілку.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Пошуки істини часто перетворюються у пошуки «крайнього».
Василь МОМОТЮК - Праця створила людину, а людина труднощі.
Микола ПАСЬКО - Прибирання зазвичай починається після марної спроби що-небудь знайти.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думи мої, думи мої...", 1839 - Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, —
Де ж мені вас діти?
В Україну ідіть, діти!
В нашу Україну,
Попідтинню, сиротами,
А я — тут загину.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Думи мої, думи мої...", 1839 - Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний!
Заспіває весільної,
А на журбу зверне.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Перебендя", 1839 - Я не одинокий, я не сиротина,-
Єсть у мене діти, та де їх подіти?
Заховать з собою? — гріх, душа жива!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова,
Щоб виливать журбу, сльози.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
