Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли закон розуміти, тоді розум – благо.
Соломон - Належить усталений закон твердо зберігати і жодного з них не змінювати.
Бо ліпше давнього дотримати закону, ніж нового, навіть якщо і ліпшим здається. - Граду душа є закон, бо отак, як тіло, душу втративши, падає, так і град, коли нема в нім закону, зруйнується.
Демосфен - Благі малого закону потребують, бо не річ до закону, а закон до речі буває.
- Ті гради стоять добре, де городяни князя слухають, а князь – законів.
Соломон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Нуте бо вже: за Бога та в шинок, (жартують, як пора зза столу вставати). Так хапались, що й вечерять не нялись.
- Не здякуюсь.
— Покірно дякую. - Спасибі!
— Спаси біг вам! - Велике спасибог!
- Поздоров Боже того, — ми в кого.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Вередує, як у греблі біс.
- Верещить, як дідько.
- Верещить, як порося в плоті.
- Вертиться, як білка.
- Вертиться, як в'юн в ополонці.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Слава мов ефір: спершу присипляє, а потім випаровується.
Цаль Меламед. - Слави він очікував від нащадків, гонорар вимагав із сучасників.
Еміль Кроткий. - Слів бережися солодких, неначе ворожих стріл, друже, Милі підлизи-слова ранять, мов ворог, не менш.
Митрофан Довгалевський. - Слізка сильніше одна діє, ніж цілий потік.
Іларіон Ярошевицький. - Сліпуче сонце уяви запалюється тільки від дотику до землі. Воно не може горіти в порожнечі. В ній воно згасає.
Костянтин Паустовський.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Не той у хаті хазяїн, котрий може кулаком по столу хряснути, а той, хто потім цей стіл полагодить.
Андрій КОРЧИНСЬКИЙ - Не хлібом єдиним живе котлета.
Флоріан БОДНАР - Не хочеться говорити погане про людей, але ж не можна все життя мовчати.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Не черпайте натхнення з чужого казана.
Борис РЕВЧУН - Не щастить — це коли на тобі бронежилет, а б’ють у пику.
Роман КРИКУН
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Любити далеку царівну куди легше, ніж ближнього.
Микола Шлемкевич "Загублена українська людина", 1954 - Якщо ти дійсно служиш правді, а не злу, —
Чому ж у щирості вбачаєш крамолу? Василь СИМОНЕНКО "Пильному", 1962 - Як не крути,
на одне виходить, слід би катюгам давно зазубрить: можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не вбить! Василь СИМОНЕНКО "Як не крути...", 1964 - Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні — Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. Василь СИМОНЕНКО "Ти знаєш, що ти — людина?", 1964 - Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? Василь СИМОНЕНКО "Гей, нові Колумби й Магеллани...", 1964
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|