Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не можна любити ні того, кого ти боїшся, ні того, хто боїться тебе.
ЦИЦЕРОН - Не намагайся знати все, інакше будеш невігласом в усьому.
ДЕМОКРІТ - Не роби людині того, чого не бажаєш собі.
КОНФУЦІЙ - Не робити жодних поступок життю є ознакою нерозсудливості.
ДЕМОКРІТ - Не робити ніяких поступок життю є ознака нерозсудливості.
ДЕМОКРІТ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Ніхто діда не провіда, бо нема грошей у діда.
- Нужда у вікно, а любов у двері.
- Орел не ловить мух.
- П’яне серце чисте не буває.
- Перейшов на ліки — пропав навіки.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Мне, як баба вовну або Семен тютюн.
- Мне, як гостець діда.
- Мне, як сліпий торбу (онучу).
- Мне, як швець шкіру.
- Мов варом обдало.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Газета — не тільки колективний пропагандист і колективний агітатор, але й колективний організатор.
Володимир Ленін. - Газета — обов'язково чийсь орган. Незрозуміле тільки, який.
Келлер. - Газета — природний ворог книги, як повія — природний ворог порядної жінки.
Едмон і Жуль Гонкури. - Газета — це друкований орган, що не бачить межі між падінням велосипеда і крахом цивілізації.
Джордж Бернард Шоу. - Газета без паперу й без відстаней.
Володимир Ленін.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Найхолодніше там, де всі кандидати намагаються робити погоду на свій смак.
Флоріан БОДНАР - Найчастіше сходить з рук тим, кому приходить у руки.
Леонід КУЛІШ-ЗІНЬКІВ - Найшовсь-таки один козак
Із міліона свинопасів... Тарас ШЕВЧЕНКО - Нам вже зверху стільки наобіцяли, що ми вже не знаємо, що з усім тим робити.
Флоріан БОДНАР - Нам все щось заважає: то система, то її відсутність.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. Чом вас вітер не розвіяв В степу, як пилину? Чом вас лихо не приспало, Як свою дитину?.. Тарас ШЕВЧЕНКО "Думи мої, думи мої...", 1839 - Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти! Виростав вас, доглядав вас, — Де ж мені вас діти? В Україну ідіть, діти! В нашу Україну, Попідтинню, сиротами, А я — тут загину. Тарас ШЕВЧЕНКО "Думи мої, думи мої...", 1839 - Отакий-то Перебендя,
Старий та химерний! Заспіває весільної, А на журбу зверне. Тарас ШЕВЧЕНКО "Перебендя", 1839 - Я не одинокий, я не сиротина,-
Єсть у мене діти, та де їх подіти? Заховать з собою? — гріх, душа жива! Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Буде з мене, поки живу,
І мертвого слова, Щоб виливать журбу, сльози. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|