Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Могутність істинна – розум досконалий. Сила з розумом велику користь приносять тим, хто має їх. Без розуму ж тільки шкодить.
Сократ - Лакон, немічний тілом, на бойовище йшов. Спитали його:"Куди йдеш?" Відповів він: "За Батьківщину хочу вмерти".
- Міцніший той, хто бажання перемагає, а не ратників. Лише той лютий та хоробрий, хто себе подолає.
Аристотель - До того, хто за тебе сильніший, не доторкайся: який вже дотик горшка до котла – сам доторкнеться, сам і розсиплеться.
Сирах - Хоробрість й зухвалість, хоча й близькі одне з одним, та різниця між ними велика: одне – твердість, інше – залякування, бо себе не жаліють там, де варто застерігатись.
Іван Богослов
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Нічна зозуля і орла перекує.
- Новості: привезли свиню з волості.
- Ноги вовка годують, а зайця — рятують.
- Ну й діла — як сажа біла.
- Ну й мрійник! Щоб тобі когут знісся!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Клює, як дятел.
- Клятий, мов собака.
- Кожушана латка, як рідная матка.
- Козак з бідою, як риба з водою.
- Козак, наче орел.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Справжній демократ пише, як народ, — щиро, просто й погано.
Генріх Гейне. - Справжній письменник вражає нас, сказавши те, що ми знали завжди.
Жан Ростан. - Справжній талант і сам приб'ється.
Степан Чупрунов. - Справжню ціну жестів знають тільки глухонімі.
Володимир Канівець. - Справжня велич ґрунтується на усвідомленні своєї сили, хибна ж — на обізнаності у слабкостях інших.
Йоганн Готфрід Гердер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Хто виношує глобальні думки, нікуди не поспішає.
Юрій РИБНИКОВ - Якщо вчитель завжди правий, це означає, що в нього немає гарних учнів.
Юрій РИБНИКОВ - Вчених було б набагато більше, якби на древі пізнан¬ня росли заборонені плоди!
Юрій РИБНИКОВ - Школа виховує, а життя — вчить.
Юрій РИБНИКОВ - Всесвіт безмежний, і Бог за всіма вгледіти не може.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Стали чорні виночерпи,
Вино чорне ллють,
А у серці чорні верби
- Вінки смерті в'ють.
Лавро Миронюк
"Стали чорні виночерпи...",1920-1940 - Але я знаю, що того лише ідеї переможуть, хто з ними вийде на ешафот і смерті в вічі скаже.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Всі дороги в світі — це лише орбіти: якою б не ішов, все одно повернешся туди, звідки вийшов, — в яму.
Микола КУЛІШ
"Патетична соната", 1931 - Умру, а жить не перестану,
Любов'ю буду вічно тліть...
Важким я колосом устану
Із грудки рідної землі.
Михайло СИТНИК
"Умру, а жить не перестану...", 1946
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
