Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не той убиває коня, хто годує його простим кормом, а той, хто дає багато вiвса i не дотримує мiри в їздi.
Григорій СКОВОРОДА - О солодкий шлях життя, коли совiсть чистa!
Григорій СКОВОРОДА - На звивистих шляхах, по горбах i через глибокi рови мчить недосвiдчений вершник, якщо вiн погано править конем.
Григорій СКОВОРОДА - Не той щасливий, хто бажає кращого, а хто задоволений тим, чим володiє.
Григорій СКОВОРОДА - Як хто посiє в юностi, так пожне в старостi.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Скажи правду, розоб’ють ти голову.
- Розум голові не вадить (не заважає).
- Живий — живе думає.
- Вола имають за роги, а чоловіка за слова.
- Чоловік учиться до смерти.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Переболить і присохне, як на собаці.
- Переливається, як Терешко сироваткою.
- Перший келишок, як по льоду, другий, як по меду, а третій не питай, лише давай.
- Пестить, як голубку.
- Пече, як місячний промінь.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Справжня мудрість небагатослівна.
Лев Толстой. - Справжня правда завжди неправдоподібна... Щоб зробити правду правдоподібнішою, треба неодмінно підмішати до неї брехні. Люди завжди так і чинили.
Федір Достоєвський. - Справжня проста мова має двох ворогів — цілковиту простоту й вишуканість, що маскує порожнечу.
Євген Євтушенко. - Справжня публіцистика лірична.
Анатолій Аграновський. - Справжня Слава — це коли ваше ім'я цінується дорожче, ніж ваша праця.
Данієль Бурстин.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Тому, хто не має обличчя, імідж не допоможе.
Володимир ШАМША - Тонучий державний корабель першою покидала злочинна кают-компанія.
Леонід ЗАБАРА - Транспарант: «Закiнчимо перебудову достроково!»
Андрій КРИЖАНІВСЬКИЙ - Треба мати умови, щоб змалювати ж вiдсутнiсть.
Богдан ЧЕПУРКО - Тривожить не те, що діти не такі, як ми, а те, що вони ніякі.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Бабине літо, бабине літо...
Жовті каштани, сині світання. Паморозь вкрила ніжнії квіти — Скоро вже осінь — мокра і рання. Віталій Коротич "Бабине літо...", 1961 - Ми чуєм трав зелений крик,
Дощів задумані рефрени, Це травень, вічний єретик, — Так з-під землі бомбить зелено На рівні вічних партитур! Іван Драч "Протуберанці серця", 1964 - Лиш спогад знає про ірис,
в листах лиш ростимуть зела: дерева чорні та сірі, як влови, згадують зелень. Богдан Рубчак "Глухої осені", 1967 - Трудно грудень
холоднорукий віддає мені спогади погоди очей твоїх і брів і грудей. Богдан Рубчак "Нарікання на грудень", 1980 - Ти думаєш, дурню,
Що я тебе люблю, А я тебе, дурню, Словами голублю. Жартівлива пісня
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|