Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Чи є більш сильне й болісне страждання, ніж втеча з рідної країни.
Евріпід. - Чим краща людина, тим важче їй підозрювати інших в нечесності.
Цицерон. - Чужий цьому світу той, хто не знає, що в ньому є, і не менш чужий, той, хто не відає, що в ньому відбувається.
Марк Аврелій. - Швидше всього наздоганяє та небезпека, яку зневажають.
Публілій Сір - Що посієш, те й пожнеш.
Марк Тулій Цицерон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Сміється, як дідько в сухій вербі.
- Смійся, сегодня твій день настав.
- Сміливість кріпості бере.
- Смілим одвага владіє.
- Смілого й куля не бере.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Висне небо синє,
Синє, та не те! Світе, та не гріє Сонце золоте. Яків Щоголів "Осінь",1883 - Я нам'ятую вечір темний
Тепер далекої весни, Зелений берег, ліс таємний, Смоляні пахощі сосни. Яків Щоголів "Пляц", 1883 - Вечоріє і темніє,
По землі лягає мла, І не зійде срібний місяць: Хмара небо затягла. Яків Щоголів "Вечір", 1887 - Гей, ти, степ широколаний,
Мій килиме сріблотканий! Розпростерся ти широко, Що не скине й орле око Твоє займище безкрає! Іван Манжура "Степ", 1890 - Гетьте думи, ви, хмари осінні!
Тож тепера весна золота! Леся Українка "Соntrа sреm sреrо!", 1890
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Любляча жінка готова на все, та, яка розлюбила — тим більше.
Аркадій ДАВИДОВИЧ - Любляча людина живе в люблячому світі. Вороже налаштована людина живе у ворожому світі: кожен зустрічний служить вам дзеркалом.
Кен Кейс - Любов — головний спосіб втечі від самітності, що мучить більшість чоловіків і жінок протягом майже всього їхнього життя.
Бертран Рассел - Любов — єдине почуття, в якому все істинно і все брехливо; скажи про неї будь-яку безглуздість — і вона виявиться правдою.
Нікола ШАМФОР - Любов — мудрий винахід природи: той, хто любить, з легкістю робить те, що повинен робити.
В. Швебель
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- В прозі життя – безодня поезії.
Володимир ЧЕРНЯК - Життя – свято буття.
Володимир ЧЕРНЯК - Лише коли ризикуєш, відчуваєш, що живеш.
Володимир ЧЕРНЯК - Так не можна жити до тих пір, поки так можна.
Володимир ЧЕРНЯК - Маємо те, за що нас мають.
Володимир ЧЕРНЯК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Оживуть степи, озера,мІ не верствовії,
А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться; і не найдуть Шляхів тих владики, А раби тими шляхами Без ґвалту і крику Позіходяться докупи, Раді та веселі. І пустиню опанують Веселії села. Тарас ШЕВЧЕНКО "Ісаія. Глава 35", 1859 - Мій Боже милий, як то мало
Святих людей на світі стало. Тарас ШЕВЧЕНКО "Подражаніє 11 псалму", 1859 - Воззри, пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай їм силу Твойого мученика сина, Щоб хрест-кайдани донесли До самого, самого краю. Тарас ШЕВЧЕНКО "Марія", 1859 - Мені ж, мій Боже, на землі
Подай любов, сердечний рай! І більш нічого не давай! Тарас ШЕВЧЕНКО "Молитва", 1860 - А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай І братолюбіє пошли. Тарас ШЕВЧЕНКО "Молитва", 1860
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Вип’ємо за наших ворогів, аби їм пір’я на язиках повиростало!
- Якось у лютий мороз замерз маленький горобчик і впав на землю. Проходила мимо корова, задерла хвоста і на горобчика упав теплий «корж». Пiд ним горобчик вiдiгрiвся, ожив, висунув голівку і з радостi защебетав. Пробігала мимо кішка, схопила горобчика і з’їла...
Так вип’ємо і запам’ятаємо: не кожен той ворог, що тебе обiс...ав; не кожен той друг, що тебе з г... витягнув, а якщо же попав у г...но, то сиди й не цвiрiнькай! - Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили!
- Горілка – наш ворог!
А хто сказав, що ми боїмося своїх ворогів? - Укриваймося сонцем і літнім дощем,
Диво-росами, степом налитим, Укриваймося сіном, жіночим плечем — Вороги ж наші, браття, Нехай укриваються плитами! Валерій ЯСИНОВСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|