Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли велика справа – нувати над тiлами, то ще бiльша – керувати душами.
Григорій СКОВОРОДА - Збери всерединi себе свої думки i в собi самому шукай справжнiх благ. Копай всерединi себе криницю для тiєї води, яка зросить твою оселю, i сусiдську.
Григорій СКОВОРОДА - Для шляхетної людини нiщо не є таким важким, як пишний бенкет, особливо коли першi мiсця на ньому займають пустомудрi.
Григорій СКОВОРОДА - Хiба не любов усе єднає, будує, творить, подiбно до того, як ворожiсть руйнує.
Григорій СКОВОРОДА - Природа прекрасного така, що, чим бiльше на шляху до нього трапляється перешкод, тим бiльше воно вабить, на зразок того найшляхетнiшого і найтвердiшого металу, який чим бiльше треться, тим чудовiше вилискує.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Скільки свині Коран не читай, сама з проса не вийде. (азерб.)
- Вівцю стрижуть, а в кози жижки трясуться. (азерб.)
- У дурної невістки і привіт — лайка. (азерб.)
- Орел мух не ловить. (азерб.)
- Вдома півень, на вулиці — курка. (азерб.)
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Буде за худобою догляд - буде й прибуток.
- Буде земля, то й корову купите.
- Буде і на кропиву мороз.
- Будинок, що розвалюється, ніякими підпірками не втримаєте.
- Була б корівка, буде й дійничка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Слова — як гроші, їх не можна друкувати в надмірній кількості. Виникає інфляція.
Володимир Брюґґен. - Слова мають свою власну душу.
Бертольт Брехт. - Слова мов хамелеони: міняють забарвлення залежно від оточення.
Лернед Ганд. - Слова розплоджуються мов кролики й пожирають усю зелень світу.
Станіслав Єжи Лец. - Слова сором'язливі, думки безсоромні.
Володимир Брюґґен.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Чим більші у коханого кулаки, тим міцніше його кохаєш.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим ближче до народу, тим далі від насущних проблем людства.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим відрізняється шахтарська праця від праці чиновників — видно по їхніх пенсіях.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим довше ви будете мовчати, тим скоріше завиєте.
Олександр ПЕРЛЮК - Чим довше живеш, тим більше журишся, що життя таке коротке.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ще хлюпочуть шептаннями — вина.
Виноградними плямами — ночі, і круглявіють бедра в невинності спрагою видив дівочих. Вадим ЛЕСИЧ "Кінець літа", 1965 - Ми вдвох, колись,
гасили сонце і поцілунками в далеку праніч засвічували зорі. Юрій КОЛОМИЄЦЬ "Лесі", 1968 - Заблукався в коханім обличчі,
як в дивнім краю: в краєвиді його таємничім себе шукаю. Богдан РУБЧАК "Пісня для Мар'яни", 1967 - Тут грілися мандрівки нашої шляхи,
бо тіло гостем увійти хотіло, коли до заходу топився смолоскип; — незнаним гостем до твойого тіла. Богдан БОЙЧУК "Мандрівка тіл", 1967 - Пахуче й густо поростають ночі,
Горять вогнем незайманим уста, Душа, недавно дика і пуста, Знов жити і любити хоче. Марина ПРИХОДЬКО "Пахуче й густо поростають ночі...", 1967
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
- Давайте вип'ємо горілки за покоління, яке обирає "Пепсі"!
Тому що нам більше дістанеться!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|