Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Жоден пророк не бувас приємним у вiтчизнi своїй.
Євангеліє від св. Луки - I як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чинiть i ви.
Євангеліє від св. Луки - Прощайте, то простять вам.
Євангеліє від св. Луки - Кому ж мало прощається, такий мало любить.
Євангеліє від св. Луки - Зерно - це Боже Слово.
Євангеліє від св. Луки
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Вчи лінивого не молотом, а голодом.
- В чужих руках завше більший шматок.
- Гарні гості, та не в пору.
- Гірко заробиш – солодко з’їси.
- Говори стовпу, а він стоїть.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Упертий, як баран.
- Упертий, як осел.
- Упертий, як свиня.
- Упертий, як цап.
- Урожай, як золото.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Лестощі — це словесний хабар.
Дмитро Арсенич. - Летючка народжених повзати.
Віктор Шендерович. - Лихо тих, хто пише швидко, в тому, що вони не можуть писати стисло.
Вальтер Скотт. - Лихо авторові, яким перестали цікавитися плагіатори.
Цаль Меламед. - Лихослів'я — це плітка з нудним відтінком моралі.
Оскар Уайльд.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Без соборної літературної мови жодний, навіть дуже численний народ, не може стати свідомою нацією.
Іван Огієнко - Народ, що спільною літературною мовою не об?єднав своїх племен у свідому націю, звичайно має почуття принизливої самітности, безсилля й безрадности.
Іван Огієнко - Усе, що написане місцевою мовою, без огляду на всенаціональні завдання, поглиблює розбиття одности народу.
Іван Огієнко - Вихований тільки на місцевих інтересах і традиціях, без огляду на традиції всенаціональні, ніколи не стане великим і для всенаціонального добра нічого помітного не зробить.
Іван Огієнко - Ніхто не знатиме своєї літературної мови добре, відповідно не вчившись її.
А знання місцевої мови — то не знання мови літературної.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- А справжня муза неомузена
там десь на фронті в ніч суху
лежить запльована, залузана
на українському шляху.
Павло ТИЧИНА
"Плуг", 1920 - За всіх скажу, за всіх переболію,
я кожен час на звіт іду, на суд.
Павло ТИЧИНА
"За всіх скажу...", 1922 - Немов той Дант у пеклі,
стою серед бандитів і злочинців,
серед пузатих, ситих і продажних,
серед дрібних, помстливих, тупоумних,
на купі гною жовчного, що всмоктує, затягує на дно:
співай, поете, з нами в тон!
Стою — мов скеля, непорушний.
Павло ТИЧИНА
"Відповідь землякам", 1922 - Співай, ненько, тихесенько,
як давно співала,
коли мене маленькою
до сну колисала!..
Уляна КРАВЧЕНКО
"Співай, ненько, тихесенько...", 1925 - Митцем треба народитися...
Микола ХВИЛЬОВИЙ
"Камо грядеши", 1925
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
