Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Зроби крок уперед — і ти зрозумієш, що багато чого не так страшне саме тому, що більше всего лякає.
СЕНЕКА Луцій Анней Молодший - Зроби перший крок і ти зрозумієш, що не все так страшно.
СЕНЕКА - І в справах не губитися, і в речах не розтікатися, і в уявленнях не блукати, душею не стискатися раптом, або ж із себе вискакувати.
Марк АВРЕЛІЙ - І знайшов я, що гірше смерті жінка, тому що вона — сітка і серце її — сільця, руки її — окови.
Екклесіаст - І не Адам спокушений, але дружина, спокусивши, впала в злочин.
Апостол Павло
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Треба шести аби звести.
– ... а пяти підняти. - Мов кабани годовані, пикаті, пузаті.
- Трохи, як комар наплакав.
- Кілько світила, тілько кадила.
- Це моя соха і борона.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пишається, як свиня в берлозі.
- Пише, як курка лапою.
- Пише, як мак сіє.
- Пишна, як калина.
- Пищить, як дідько в градовій хмарі.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Справжній чоловік точно пам’ятає день народження жінки і ніколи не знає, скільки їй років.
Ендрю Гроув - Статок у старості — продовження молодості.
Ч. Лем - Тільки два стимули змушують працювати людей: спрага заробітної плати й острах її втратити.
М. Форд - Тільки одне робить виконання мрії неможливим — це страх невдачі.
Паоло Коельо - Тільки той домігся успіху в житті, хто прожив його так, як хотів.
Кристофер Морлі
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Добра звичка є моральний капітал, закладений людиною у свою нервову систему.
Костянтин УШИНСЬКИЙ - Книга... залишається німою не тільки для того, хто не вміє читати, а й для того, хто... не уміє витягти з мертвої букви живої думки.
Костянтин УШИНСЬКИЙ - Бути справедливим у думках – ще не означає бути справедливим насправді.
Костянтин УШИНСЬКИЙ - Не той мужній, хто лізе на небезпеку, не почуваючи страху, а той, хто може придушити найдужчий страх і думати про небезпеку, не скоряючися страху.
Костянтин УШИНСЬКИЙ - У роботі вчителя повинна царювати серйозність, що допускає жарт, але не обертає всієї справи на жарт.
Костянтин УШИНСЬКИЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Там колодязь студененький,
А дуб воду тягне; Не так щастя, як той води Моя душа багне. Маркіян ШАШКЕВИЧ "Підлисє". 1830 - Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма. Тарас ШЕВЧЕНКО "Причинна", 1837 - По діброві вітер виє,
Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу. Тарас ШЕВЧЕНКО "Тополя", 1839 - І все то те, вся країна,
Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає... І нема тому почину, І краю немає! Тарас ШЕВЧЕНКО "Сон" ("У всякого своя доля..."), 1844 - Село! і серце одпочине.
Село на нашій Україні — Неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади; біліють хати, А на горі стоять палати, Неначе диво. Тарас ШЕВЧЕНКО "Княжна", 1847
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|