Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Всяка їжа i пиття смачнi й кориснi, але треба знати час, мiсце, мiру й особу.
Григорій СКОВОРОДА - Немає нещасливiшого, коли душа болить. Вона болить тодi, коли золять думки.
Григорій СКОВОРОДА - А я як був, так i тепер – одорожнiй.
Григорій СКОВОРОДА - Лiд на те й родиться, аби танути.
Григорій СКОВОРОДА - Демон проти демона не свiдчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Куди не підеш, вітер в обличчя.
- Мене мати ще в колисці колихала, а я вже на хлопців поглядала.
- Менше вкусиш — швидше ковтнеш.
- Ми родичі: на одному сонці онучі сушили.
- Минув піст — не зловили й за хвіст.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гудуть, як джмелі.
- Гудуть, як жуки.
- Гудуть, як у вулику.
- Гукає, як з переляку.
- Гуляє, як вітер у чистому полі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Мовчання не завжди доводить присутність розуму, але доводить відсутність дурості.
П’єр БУАСТ - Мовчання чоловіка — знак відмови, мовчання жінки — знак згоди.
Луї Массіньон - Мовчи, дурень, начальником станеш.
Анатолій Сельдешов - Могло бути гірше. Твій ворог міг бути твоїм другом.
Станіслав Єжи ЛЕЦ - Мода — настільки нестерпний різновид каліцтва, що приходиться змінювати її кожні півроку.
Оскар УАЙЛЬД
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Скільки брудних справ починаються з чистого аркуша!
Володимир ШАМША - Скільки в країні енергійних, грамотних, непримиренних борців за місце біля корита!
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Скільки важить дутий авторитет?
Юрій РИБНИКОВ - Скільки вовка не годуй з державного бюджету, а апетит до народного добра у сіроманця тільки зростає.
Борис ПІДОПРИГОРА - Скільки дівку не горни, а вона все: «До шлюбу веди».
Григорій КРЯЧКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Може, верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.
Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чигирине, Чигирине...", 1844 - Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...", 1845 - А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.
- Щоб знать людей, то треба пожить з ними. А щоб їх списувать, то треба самому стать чоловіком, а не марнотрателем чорнила і паперу.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Передмова до нездійсненого видання "Кобзаря"", 1847 - О думи мої! о славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!..
Тарас ШЕВЧЕНКО
"N. N."("О думи мої! о славо злая!"), 1847
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
