Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не хапайся за хвіст, поминувши голову.
Григорій СКОВОРОДА - Не все те невірне, що тобі незрозумiле.
Григорій СКОВОРОДА - Не вихваляйся твоєю прозорливістю.
Григорій СКОВОРОДА - ...ти зверни увагу не на вишуканість, а на те, чи мислимо ми благочестиво, на силу висловлених думок визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.
Григорій СКОВОРОДА - Ніхто не може вбити в собі зло, коли не втямить спершу, що таке зло, а що добро...А не взнавши свого у себе, як можна взнати і вигнати його в інших.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Пан Бог дав купця, а чорт розгудця.
- Пан Бог старий господарь.
- Пан с паном, а Іван з Іваном.
- Панич — не знав нич, но єдно письмо, тай то му з голови витрясло.
- Пан лупить хлопа, як скопа, а дідько пана, як барана.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Газета для людини, як вікна для хатини.
- Ганяє, як вітрів батько.
- Ганяє, як кота.
- Ганяє, як куций по череді.
- Ганяє, як чорт по болоту.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Поки талант проб'ється, бездарність уже встигне вислужитися.
Віктор Жемчужников. - Поліпшувати мораль свого часу — ось мета, до якої має прагнути кожний письменник, якщо він не хоче бути тільки "розважальником публіки".
Оноре де Бальзак. - Політик навіть у мріях не може собі дозволити сказати про будь-кого з журналістів те, що будь-якому журналістові дозволено говорити про політиків.
Макс Лернер. - Політичний оглядач — це той, хто спроможний сформулювати інтереси владоможців.
Генрі Кіссинджер. - Поліція думки.
Джордж Оруелл.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо ви купили совість — не радійте. Вам підсунули сурогат.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Якщо ви не в своїй тарілці, остерігайтеся, аби вас не з’їли.
Роман КРИКУН - Якщо гроші не пахнуть, як же їх жінки винюхують? Флоріан БОДНАР
- Якщо закон один для всіх, чому не всі в законі? Флоріан БОДНАР
- Якщо народжені повзати почали літати, значить, світ уже перевернувся.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Я духові серцем сказав:
"Навіщо ти будиш мене серед ночі?
Навіщо сі тихі уста розв'язав
І речі надав їм пророчі?
Оспалі тут люди, в них в'ялі серця,
Народ сей не вдавсь на борця".
Леся УКРАЇНКА
"Пророк",1906 - О правда! Мій народ смішний безкрає...
Сліпий, горбатий і чудний,
Він старцем з лірою блукає
І навіть — хто він, — він не знає, —
Такий... безпам'ятний такий!
Олександр ОЛЕСЬ
"О правда! Мій народ смішний безкрає...", 1907 - Духом все молоді, тілом дряхлі діди —
Ми верстаєм дорогу сліпцями;
Йдем вперед навмання і вступаєм в сліди
Тих, що нарід вели манівцями.
Петро Норманський
"Духом все молоді...", 1917 - Я — невгасимий Огонь Прекрасний,
Одвічний Дух.
Вітай же нас ти з сонцем, голубами.
Я дужий народ! — з сонцем, голубами.
Павло ТИЧИНА
"Золотий гомін", 1918 - Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні
Любити свій Єрусалим...
Олександр ОЛЕСЬ
"Народе-страднику, навчи і нас в вигнанні...", 1919
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
