Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли хтось мовчить щодо істини, уподібнюється тому, хто золото закопує.
Євгарій - Міра гирею, а істина мудрими словами перевіряються.
Плутарх - Неправда іноді на добро, якщо на користь вона глаголячим, а душі – не пакостить.
Харіклей - Істинна хула краща за лицемірну славу.
Феофілакт - Однаковий гріх – гідне хвали гудити, і ганебне вихваляти.
Георгій
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Горе — море: пий його, не випєш.
— ... усього. - По смерти нема каяння.
— ... покаяння. - Каяття пізно приходить.
- Є каяття, та нема вороття.
- Як не покаєшся — тобі буде могила, а мені кобила.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- За сонцем хмаронька пливе,
Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває Рожевою пеленою,
- Мов мати дитину.
Очам любо. Тарас Шевченко "За сонцем хмаронька пливе...", 1849 - Верховино, світку ти наші
Гей, як у тебе та мило! Як ігри вод, плине тут час, Свобідно, шумно, весело. Микола Устиянович Верховинець", 1889 - Ходжу берегами,
Та й не находжуся; Дивлюсь на сади зелені, Та й не надивлюся. Пантелеймон Куліш "Lago Маggirе", 1862 - Ми сподівались, ждали, ждали,
Ждемо й тепер... Весни нема, А перед нами і за нами Холодна, темная зима ! Олександр Кониський "Сподівання", 1876
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- У фантастичних романах головним було радіо. При ньому очікувалося щастя людства. Ось радіо є, а щастя нема.
Ілля Ільф. - У фільмі має бути початок, середина і кінець, але не обов'язково саме в цьому порядку.
Жан-Люк Ґодар. - У цій книзі я був абсолютно щирим і на 850-й сторінці розповів про свою першу помилку.
Генрі Кіссинджер. - У цьому світі набагато легше почути відлуння, ніж відповідь.
Жан Поль. - У чому полягає різниця між етичною та неетичною рекламою? Неетична реклама використовує брехню, щоб ошукати публіку; етична реклама використовує правду, щоб ошукати публіку.
Вільяльмур Стефанссон.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Оновляється й освіта, в школах будуть народжуватися діти.
Валентина БУГРІЙ - Оскільки мільйонерів у державі все більшає, все меншає того, що можна вкрасти.
Віктор ІГНАТЕНКО - Парадокс мрій: раніше всі мріяли про ринкову економіку, тепер усі мріють про дешеву ковбасу.
Григорій КОРКАЧ - Парадокс: врізав дуба, а хрест зробили липовий.
Флоріан БОДНАР - Парадокс: підтримав компанію, а його підтримав паркан.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ходжу берегами,
Та й не находжуся; Дивлюсь на сади зелені, Та й не надивлюся. Пантелеймон КУЛІШ "Lago Маggirе", 1862 - Ми сподівались, ждали, ждали,
Ждемо й тепер... Весни нема, А перед нами і за нами Холодна, темная зима! Олександр КОНИСЬКИЙ "Сподівання", 1876 - Дивувалась зима,
Чом так слабне вона, Де той легіт бересь, Що теплом пронима? Іван ФРАНКО "Дивувалась зима...", 1880 - Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині, Краплю, щоб в бою сильніше стояти, Дай і мені! Іван ФРАНКО "Земле, моя всеплодющая мати...", 1882 - Не забудь, не забудь
Юних днів, днів весни, Путь життя, темну путь Проясняють вони. Іван ФРАНКО "Не забудь, не забудь...", 1882
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|