Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Рече Господь:"Усяк, хто себе підносить, упокориться, а смиренний піднесеться".
Євангеліє - Блажен муж, що життя має високе, а розум сумирний.
Нил - Значно краще підкоритись законові і князю, мудрішому за тебе.
Ісократ - Наскільки душа ліпша за тіло, настільки душевний лікар ліпший тілесного.
Ниський - Хай буде тобі віра початком божественних слів, віра, а не мудрість напоказ і дискусії, віра, яка вища від словесних хитрощів – та, що веде за собою душу до сприйняття слів, віра, не геометричними вправами народжена, а духовним і божественним.
Святий Василь
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Нема в світі правди — тільки рідна мати.
- Нема вірнішого приятеля, як добра жінка.
- Нема дому без диму.
- Нема дурнішого од попа: люди плачуть, а він співає.
- Нема ката на вар'ята: вар'ят сам собі кат.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Глибоко — жабі по око.
- Глухий, як пень осиковий.
- Глухий, як пень; німий, як риба.
- Глухий, як тетеря.
- Глухому, як дурному: бовкне, як козел у воду.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Цвях у стільці – критика знизу.
Віктор КОНЯХІН - Це аморально – не міняти переконань.
Федір Достоєвський - Часом наші слабкості прив'язують нас одне до одного зовсім не менше, ніж наші чесноти.
Люк де ВОВЕНАРГ - Частіш за все нібито вірний шлях виявляється шляхом обхідним.
Ж. Латай - Через увічливість ми нічого не втрачаємо, щонайбільше — сидяче місце.
Бернар
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Якщо фінансові кризи трапляються, значить, вони комусь потрібні.
Олександр ПЕРЛЮК - Якщо час — гроші, то безробітний — справжній мільйонер.
Валентин ШУЛЬГА - — Ти схожа на мене, як дві краплі води, — казала ксерокопія оригіналу.
Юрій РИБНИКОВ - ...дім твій – мова, яку до пуття хіба ще скількасот душ на цілім світі й знає...
Оксана Забужко - ...треба любити й пишатись найкращою своєю матір'ю. І я, яко син її великого сімейства, служу, якщо не ради добра для нього явного, то, принаймні, для слави імені України.
Тарас ШЕВЧЕНКО
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- От живемо і маємося, як горох при дорозі.
Іван КОТЛЯРЕВСЬКИЙ "Наталка Полтавка", 1819 - То, сказано, — пани щоб день у день гуляли,
А ми, неграмотні, щоб хліба заробляли. Євген ГРЕБІНКА "Рожа та Хміль", 1834 - Все йде, все минає — і краю немає.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не знає. Живе... умирає... одно зацвіло, А друге зав'яло, навіки зав'яло... І листя пожовкле вітри рознесли. Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - О Боже мій милий!
Тяжко жить на світі, а хочеться жить: Хочеться дивитись, як сонечко сяє, Хочеться послухать, як море заграє, Як пташка щебече, байрак гомонить, Або чорнобрива в гаю заспіває... О Боже мій милий, як весело жить! Тарас ШЕВЧЕНКО "Гайдамаки", 1841 - Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне! Тарас ШЕВЧЕНКО "Сон" ("У всякого своя доля...")
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|