Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Бідність і багатство — слова для позначення нестатку і достатку. Хто бідує, той не багатий, хто не має потреби, той не бідний.
ДЕМОКРІТ - Благодіяння, негідно застосовані, перетворюються в злодіяння.
ЦИЦЕРОН - Бог в нас самих.
СОКРАТ - Бог, створивши жінку, відпочив від справ творіння, бо в ній втілилася вся премудрість і влада Творця. Дружина ціла і досконала, а чоловік почуває недолік у позбавленні ребра, з якого вона створена.
Корнелій Агріппа - Брехунові потрібна гарна пам’ять.
Квінтіліан
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Величайся, а з родиною не зазнавайся.
- Добре, як голому у кропиві.
- Кого щастя не мине, той і в постолах танцювати піде.
- Що даремно взяте, те прокляте.
- Широкі ворота — ввійти, та вузькі — вийти.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Розквасив губу, мов капицю.
- Розквокталась, мов квочка.
- Розкішний, мов павич.
- Розклався на покуті, як святий.
- Розкрив рота, як ворота.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Якби я був цар, я б видав закон, що письменник, котрий ужив слово, значення якого він не може пояснити, позбавляється права писати й отримує 100 ударів різками.
Лев Толстой. - Якби я вже замолоду вмів мислити самостійно, ніхто б не зміг мене переконати мислити самостійно.
Габрієль Лауб. - Якби я не мав такої високої думки про себе, я був би сама досконалість.
Тед Тернер. - Який важкий жанр — художнє мовчання.
Григорій Яблонський. - Який сенс брехати, якщо того ж самого ефекту можна досягти, ретельно дозуючи правду.
У. Форстер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- На нашій — не своїй землі.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"В казематі" - На нашій славній Україні.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"В казематі" - На розпуттях велелюдних.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Посланіє" - На сторожі коло їх поставлю слово.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Подражаніє 11 псалму" - Начетверо розкопана.
Розрита могила.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Розрита могила"
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Теплий кожух, тілько шкода —
Не на мене шитий,
А розумне ваше слово
Брехнею підбите.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки", 1841 - Єсть ще і такі паничі, що соромились свою благородну фамілію (Кирпанучкошиєнков) і надруковать в мужицькій книжці.
Далебі, правда!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Гайдамаки" ("Панове субскрибенти!"), 1841 - Може, верну знову
Мою правду безталанну,
Моє тихе слово.
Може, викую я з його
До старого плуга
Новий леміш і чересло.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чигирине, Чигирине...", 1844 - Тілько я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"І мертвим, і живим...", 1845 - А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
