Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Закон і влада безперечні для громадянина.
Арістотель. - Закони повинні викорінювати вади і насаджувати доброчинність.
Цицерон - Згинайся тільки для того, щоб підняти тих, хто впав.
Епікур. - Здаватись дурнем мудрому не страшно.
Есхіл. - Земля наша велика і багата, але порядку в ній немає.
Посли слов'янських племен — варягам у 862 р.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч у мене шуба овеча, та душа чоловіча.
- Ми в кожусі, та при своїм дусі, а ви в лисах, та в мислях.
- Наші лати переходять панські шати,
- До вбогого йди сорочки позичати, а до богатого ніколи не йди.
- Не той убогий, що мало має, а той, що багато жадає.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Худий, як тріска.
- Худий, як трясця.
- Цар, як кабан, а цариця, як печериця.
- Цвірінчить, як горобець.
- Цвіте, як калина.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Рептильна преса. Рептилька.
Отто Бісмарк. - Рецензенти мають право не тільки говорити людям, що вони дурні, але й навіть доводити їм це.
Георг Кристоф Ліхтенберґ. - Рецензії на прозу життя завжди мають критичний характер.
Борис Крутієр. - Речення зі знаком оклику — це те саме запитання, але таке, що залишилося без відповіді.
Борис Крутієр. - Рима простує за думкою, а часто й передує їй.
Тристан Бернар.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Тіло кожного зрадника рознесуть звірі і птахи.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ (Полковник Армії УНР, подільський отаман; 1894 – 1943) - Героїзм і смерть не завжди йдуть в парі з мудрістю.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ (Полковник Армії УНР, подільський отаман; 1894 – 1943) - Півзасобами в нападі ворога не переможеш.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ (Полковник Армії УНР, подільський отаман; 1894 – 1943) - Переслідувати треба ті сили, які ще можуть чинити опір.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ (Полковник Армії УНР, подільський отаман; 1894 – 1943) - Найскоріше заломуються красномовні ефектовці, найдовше витримують понурі “мовчки”, у яких лише очі блищать вогнем.
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ (Полковник Армії УНР, подільський отаман; 1894 – 1943)
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.
Іван ФРАНКО
"Гімн. Замість пролога", 1880 - Лиш боротись, значить, жить...
Vivere memento!
Іван ФРАНКО
"Vivere memento!", 1883 - Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!
Леся УКРАЇНКА
"Соntra spem spero!", 1890 - Не давайтеся ж у руки
Катам України,
Не давайтеся на муки,
Бийтесь до загину!
Василь МОВА
"Заповіт засланця", 1890 - Хай я загину, та хай сяє мило
Над людьми сонцем правда і надія!
Леся УКРАЇНКА
"Сон", 1891
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
