Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- ...людська душа і друг, безсумнівно, цiннiш а все інше.
Григорій СКОВОРОДА - Любов виникає з любові, коли хочу, щоб мене любили, я сам першим люблю.
Григорій СКОВОРОДА - Всiх подарункiв дружніх миліше сам друг тому, хто взаємно є друг.
Григорій СКОВОРОДА - Я належу до тих, хто настiльки цінує друга, що ставить його над усе і вважає друзів... найлiпшою прикрасою життя.
Григорій СКОВОРОДА - ...як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і мiж негідними людьми не виникає дружби.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Біда з бідою іде, і бідою поганяє.
- Одна біда тягне за собою і другу.
- Як одна біда іде, то й другу за собою веде.
- Біда, та й за біду зачепилася.
— Горе, та ще й за горе зачепилось,
- Біда біду тримає.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Пройшли літа із світу, як листя із дерева.
- Пройшли мої літа, як вітри круг світу.
- Пройшов вік, як батогом ляснув.
- Пропав, як з мосту впав.
- Пропав, як здимів.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Кандидат здобув піарову перемогу.
Борис Крутієр. - Карають не за помилки, а за наслідки.
Юрій Рибников. - Кар'єра — чудова річ, але вона нікого не може зігріти в холодну ніч.
Мерилін Монро. - Кар'єри, пробиті власною головою, завжди міцніші й розлогіші за кар'єри, прокладені низькими поклонами або заступництвом солідного дядечка.
Дмитро Писарєв. - Кар'єризм —падіння вгору.
Олександр Прозоров.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Оголошення.
Бажаю вийти заміж за відставного адмірала, який збирається віддати кінці. - Треба ввести в Україні багатошлюбність, бо одна дружина нездатна прогодувати чоловіка.
Микола СЛЬОЗКО - Оголошення.
Учу писати вилами по воді. - 18 років буває лише раз у житті, а 81 — іще рідше.
Сергій СКОРОБАГАТЬКО - Абсолютною незалежністю у нас користуються тільки судді.
Незалежністю — від законів.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Тож п'яній і п'яній, княгине, —
Поки сонце ще ходе рано,
Поки небо твоє ще синє,
Веселись, моя ладо!
Олекса Стефанович
"Осіннє", 1929 - Вечір горить синім полум'ям,
холодним, німим, присипляючим:
хімічна реакція одного дня,
оксидація життєвого прагнення.
Юрій Тарнавський
"Думки про мою смерть", 1956 - Час цідить пісок з долоні в долоню,
І смерть, може, стукнула легко об шибу
Гілкою чорних акацій.
Віра Вовк
"Чорні акації", 1961 - Втішаймося розлукою,
розлукою,
котра
наші дні
перетопить у золото,
наші дні,
в ще одну зорю перекує,
бо завбоге небо
- у розлуці.
Ігор Калинець
"Приготовляння до осені", 1973
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
