Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Чи є щось необхiднiше людинi, як дихати. I на те повсюди є повiтря...
- О глибина премудрої благоти, що сотворила потрiбне неважким, а важке непотрiбним.
Григорій СКОВОРОДА - Одна слава – тiнь, другу приймають божi дiти в Авраамовiй пристанi. Суєтна слава, потяг до набуткiв, отруйна пристрасть – це i в пекельнi лихоманки i дочки– хидницi на опалення нечестивого серця. Але iстинна слава, шукання iстинного набутку, свята пристрасть – це нареченi високого духу, якi осолоджують у своїх обiймах чисту душу.
Григорій СКОВОРОДА - Серце, запалене пристрастю до золота, яке любить мудрувати про самi лише гаманцi, мiки, валiзи, – це верблюд, що любить пити каламутну воду i який за в'юками не може пролiзти через тiснi дверi в країну вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА - Зрозумiй одне тiлъки яблучне зерно, i досить тобi. Коли в нiм сховалося дерево з коренем, гiлками, листям та плодами, то можна в ньому вiднайти незчисленнi мiльйони садiв, осмiлюся сказати, i незчисленнi світи.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Голова як торба: що знайдеш, то сховаєш.
- Що з голови, то з мислі.
- Мислі до суду не позивають.
- Мислі в небі, а ноги в постелі.
- Взяли мене думки та гадки.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Гудуть, як у вулику.
- Гукає, як з переляку.
- Гуляє, як вітер у чистому полі.
- Гуляє, як Пилип в кукурудзі.
- Гуляє, як риба в морі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Редактор не має права бути початківцем.
Самуїл Маршак. - Редактор не має права нав'язувати авторові своїх думок, примушувати його говорити так, як сказав би він, редактор.
Дем'ян Григораш. - Редактор про телесценарій: "Нам не треба, щоб це було добре. Нам треба, щоб це було в четвер".
Денніс Норден. - Редактор сприймав гумор і заперечував сатиру. Йому було притаманне лише почуття гумору.
Володимир Голобородько. - Режисер — людина з душею поета й волею капрала.
Анджей Вайда.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Чуже берімо, але своє вознесімо.
Ірина ФАРІОН - Шукаємо щастя по країнах, століттях, а воно скрізь і завжди з нами!
Г. СКОВОРОДА - Шукають щастя нещасливі.
Леонід ГЛІБОВ - Ще не знати, що чим породжується: чи слова ділами, чи діла словами.
Павло Загребельний. - Що вподобав, на те й перетворився.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Не кидай мене,
Моя чарочко!
Не жени мене
Ти, шинкарочко!
Степан РУДАНСЬКИЙ
"Не кидай мене...", 1860 - У нас, панове, наука своя, тисячолітня: вона навчила нас більше слухати праведного Слова Божого, аніж лукавої панської мови.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи з хутора", 1861 - На добраніч, усім на ніч!
Дайте одпочити...
Хто кохає мене щиро —
Не буде будити.
Пантелеймон КУЛІШ
"На добраніч", 1862 - Гей, друже мій темний,
Над силу ума
Вже дужчої сили
Й на світі нема.
Василь МОВА
"Козачий кістяк", 1863 — 1888 - Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка.
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
Назва комедії, 1872
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- На питання про те, кого вiн більше любить – брюнеток чи блондинок – справжній мужчина повинен відповісти «Так!».
Так давайте вип’ємо за жiнок, яких люблять справжні чоловіки!
- Зірки прекрасні вночі, а наші жінки подібні зіркам.
То ж вип’ємо за зоряні ночі!
- Вип’ємо за поцiлунок! Адже його придумав чоловiк, тому що не знайшов іншого способу закрити рота жiнці.
- Приходить чоловік додому і каже жiнці:
– Ти завжди виглядаєш такою гарною пiсля горiлки.
– Що ти, я зовсiм не пила, – дивується жiнка.
– Зате я випив.
То давайте вип’ємо за те, щоб нашi жiнки були завжди красивими.
- – Вип’ємо за панi Марiю!
Голос збоку:
– За яку?
Кожний за свою!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
