Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не уподiбнюйся кроту, що в землю закопався. Як тiльки ненароком прориється на повiтря – ох яке воно йому противне!
Григорій СКОВОРОДА - Свiтло бачиться тодi, коли свiтло в очах є.
Григорій СКОВОРОДА - Той розумiє юнiсть, хто розумiє старiсть.
Григорій СКОВОРОДА - Нова людина має i мову нову.
Григорій СКОВОРОДА - Яка користь бачити, не маючи смаку!
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Синиця не птиця. (Бо шкідливе дуже. ... Прядиво достигає — наляжуть і ген чисто видзьобають).
- Горобець — на все удалець.
- Воробець на себе смерті не має.
- Жив-жив-жив! (Лають так горобців. Ніби як мучили Ісуса на Хресті, Жиди подумали, що він вже умер і покинули мучити. Так горобець ніби прилетів і почав: "жив-жив-жив!, — і вони знов стали мучити).
- Півень крізь ніч за своїм господарем побивається.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Набрав, як убогий у торбу.
- Набрався, як жаба мулу на вітер.
- Набрався, як лин мулу.
- Набрався, як май груш.
- Набрид, як гірка редька.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Іноді сигара — всього лише сигара.
Зіґмунд Фрейд - Іноді тільки промахнувшись, розумієш, як влучно ти поцілив.
Євген КАЩЕЄВ - Іноді читання супроводжується боротьбою.
Поль РІКЕР - Інтелектуал — людина, доходи якої зворотно пропорційні її інтелекту.
Лешек КУМОР - Інтелектуал — людина, що знайшла справу цікавішу, аніж секс.
Олдос Хакслі
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Всі великі справи починалися з маячні великих.
Андрій КОВАЛЬ - Боги сміються останніми.
Андрій КОВАЛЬ - У політиці краще мати репутацію негідника, ніж невдахи.
Андрій КОВАЛЬ - Самотність нестерпна, коли ти не сам.
Андрій КОВАЛЬ - Життя повне бруду, але мистецтво має бути чистим.
Андрій КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ти зозуле сивенькая,
Закуй ми сумненько, Най розпука та й лютая
- Вирве ми серденько.
Маркіян ШАШКЕВИЧ "Розпука", 1837 - Скажи мені правду, мій добрий козаче,
Що діяти серцю, коли заболить, Як серце застогне і гірко заплаче, І дуже без щастя воно защемить? Олександр Афанасьєв-Чужбинський "Є. П. Гребінці", 1841 - І тепер я розбитеє
Серце ядом гою, І не плачу, й не співаю, А вию совою. Тарас ШЕВЧЕНКО "Три літа", 1845 - Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не знаю, Чи я живу, чи доживаю, Чи так по світу волочусь, Бо вже не плачу й не сміюсь... Тарас ШЕВЧЕНКО "Минають дні, минають ночі...", 1845
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Справжній чоловік – це той, який точно пам'ятає день народження жінки, але ніколи не знає скільки їй років.
А чоловік, який ніколи не пам'ятає день народження жінки, але точно знає скільки їх років – це той, за кого вона вийшла заміж. То ж давайте вип'ємо за справжніх чоловіків. - Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись, Дівчина може розлюбити, Та кинути пити?... – Не може бути! – То ж вип’ємо, друзi! - Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|