Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- То навiть добре, що Дiоген був приречений на заслання: там вiн узявся до фiлософiї.
Григорій СКОВОРОДА - Так само, як боязкi люди, захворiвши пiд час плавання на морську хворобу, гадають, що вони почуватимуть себе краще, коли з великого судна пересядуть на невеликого човна, а звiдти знову переберуться у тривесельник, але нiчого не досягають цим, бо разом iз собою переносять жовч i страх,– так і життєвi змiни не усувають з душi того, що завдає прикростi і непокоїть.
Григорій СКОВОРОДА - Безумцевi властиво жалкувати за втраченим i не радiти з того, що залишилося.
Григорій СКОВОРОДА - Ти не можеш вiднайти жодного друга, не нашукавши разом з тим i двох-трьох ворогiв.
Григорій СКОВОРОДА - Бiльше думай, а тодi вирiшуй. Спiши повiльно!
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- І сам не гам, і другому не дам.
- І сміх, і гріх.
- І хочеться, і колеться.
- Із воронячого гнізда орли не вилітають.
- Індик думав, поки й здох (поки не здох).
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Пишна, як калина.
- Пищить, як дідько в градовій хмарі.
- Пищить, як комар.
- Пищить, як миша.
- Пищить, як порося в плоті.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- І, відділившись від юрби,
загорнемося в хутро ночі. Хай два серця – два голуби співзвучно й тужно затріпочуть. Богдан-Ігор Антонич "Два серця", 1935 - Послухай: б'є весільний бубон
і клени клоняться, мов пави. В твоє волосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий. Богдан-Ігор Антонич "Весільна", 1935 - Радосте моя синьоока,
Моя радосте мила, Як зоря, що високо Наді мною спинилась. Юрій Липа "До панни. - Пребудь в мені! Вже ближче ночі тінь
І тьма густіша…Боже, в далечінь Відходять блага й сили помічні, – Безпомічному поможи мені! Юрій Липа "І прийде час", 1938 - В день такий цілим натхненням жить!
Олена Теліга "Літо"
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Коли в руках молоток — все навколо видається за цвяхи.
Володимир ДАНЬКІВ - Коли влада умиває руки, мафія відмиває гроші.
Сергій КОЛОМІЄЦЬ - Коли говориш, що думаєш, думай, що говориш.
Володимир ДАНЬКІВ - Коли життя нестерпне, то одне з двох: або глуха влада, або німий народ.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Коли звучать фанфари, чекайте на політсцені фанфаронів.
Флоріан БОДНАР
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Бабине літо, бабине літо...
Жовті каштани, сині світання. Паморозь вкрила ніжнії квіти — Скоро вже осінь — мокра і рання. Віталій Коротич "Бабине літо...", 1961 - Ми чуєм трав зелений крик,
Дощів задумані рефрени, Це травень, вічний єретик, — Так з-під землі бомбить зелено На рівні вічних партитур! Іван Драч "Протуберанці серця", 1964 - Лиш спогад знає про ірис,
в листах лиш ростимуть зела: дерева чорні та сірі, як влови, згадують зелень. Богдан Рубчак "Глухої осені", 1967 - Трудно грудень
холоднорукий віддає мені спогади погоди очей твоїх і брів і грудей. Богдан Рубчак "Нарікання на грудень", 1980 - Ти думаєш, дурню,
Що я тебе люблю, А я тебе, дурню, Словами голублю. Жартівлива пісня
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|