Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли спитали його, що в людині схоже з Богом, відповів: "Милостиня й істина".
Демосфен - Забудь про те, що дав комусь, а про те, що взяв, завжди пам'ятай.
Демосфен - Коли спитав хтось, чому люди жебракам подають, а мудролюбцям – ні, відповідав він: "Бо кульгавості і сліпоти та інших вад собі очікують, а мудрості ні".
Діоген - Не від кожної людини те, що дає, приймай.
Благому недостойно годуватися злом. - Благочинність швидше в розумі людському вкорінена, а не з необхідності походить; не з незнання, не з пристрастей, не з облуди, а самовільно душею, що прагне, і щирістю.
Діон Римський
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Молодий старіє — розумнішає, старий старіє — дурнішає. (нім.)
- На жваву кобилу потрібний не батіг, а віжки. (нім.)
- На проїжджій дорозі трава не росте. (нім.)
- Не навчай плавати щуку — щука знає свою науку. (нім.)
- Не побувши дзвонарем, не станеш пономарем. (нім.)
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Спішить, як німий на суд.
- Спокійний, як порося в мішку.
- Справний, як віл до корита.
- Спритна, як муха в сметані.
- Спритний, як в'юн.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Мати невелику інфляцію — те ж саме, що бути трохи вагітною.
Франклін Рузвельт - Мафію не можна перемогти. Її можна тільки очолити.
В. М. Гречишніков - Маю сказати, що політика — друга найдавніша професія, і я мені довелося довідатися, що в неї багато спільного з першою.
Рональд Рейган - Медяний місяць закінчується, коли домашні туфлі чоловіку приносить собака, а гарчати починає дружина.
Сарі Габор - Мене завжди дивувало, що жінкам дозволяють входити до церкви. Про що вони можуть говорити з Богом?
Шарль БОДЛЕР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо дружина мовчить, значить, щось замишляє.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Якщо думки не дають спати, викинь їх із голови.
Юрій БЕРЕЗА - Якщо жінка галасує про емансипацію, значить, її чоловік — під каблуком!
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Якщо злетів над колективом, не кривдь його згори.
Анатолій ШКЛЯР - Якщо і далі так розбудовуватимемо державу, то в ній не залишиться нічого державного.
Володимир ДУГАР
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Біль у душу мою закрадається вужем,
відчай груди мені розпанахує, рве.
Василь СИМОНЕНКО
"Дід умер", 1962 - І пустота безмірна, щогодинна,
вже цілий світ береться осягти.
Як жить мені, якщо я ще людина?
Якщо мені від себе не втекти?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Кружляє світ. Мовчить, як треба крику,
і правда топиться в брехні чи не щодня...
Невже і я впаду в нього і зникну
безболісно, безлико, навмання?
Григорій ЧУБАЙ
"Вертеп", 1968 - Край світу проруб. Тиша довсібіч.
Усесвіт твій німує і німіє,
і сонце, в душу світячи, не гріє:
в змертвілих лицях — відумерла ніч.
Василь СТУС
"Стань і вдивляйся...", 1977 - Я вже не можу словом. Тишина,
Мов реквієм, відлунює у скроні,
І мертвим птахом падає в долоні
Моє замерзле слово. Тишина.
Мойсей Фішбейн
"Зречення митця", 1984
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
