Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якщо сліпий веде сліпого, то обидва потраплять до канави.
Біблія. - Якщо ти можеш збирати з нас податки двічі в рік, ти можеш дати нам і два рази літо та два рази осінь.
Плутарх. - Усяка жива істота прагне до задоволення. Тому, що задоволення є вище благо.Тож живіть мудро — прагніть до задоволення.
Епікур. - Знання – настiльки дорогоцiнна рiч, що їх не соромно добувати з будь-якого джерела.
Фома Аквiнський - Знання — настільки дорогоцінна річ, що її не ганебно добувати з будь-якого джерела.
Абу-ль-Фарадж.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хвалилася кобила, що з возом горшки побила.
- Хвалились черевики, що чини в них взувалися великі.
- Хвальби — повні торби, а вони порожні.
- Хвороба не по лісу ходить, а по людях.
- Хвороба нікого не красить.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Така пара, як риба з волом.
- Така правда, як блоха кашляє.
- Така правда, як на вербі груші.
- Така твоя правда, як циганська.
- Така честь, як собаці в ярмарок.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Неприступність жінок — це одне з їхніх убрань і уборів для збільшення своєї краси.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Ніколи не слід довіряти жінці, що називає вам свій вік. Жінка, здатна на таке, здатна на все.
Оскар УАЙЛЬД - О жінка!.. Створіння слабке і підступне!..
П’єр Огюстен Бомарше - О, якби жінки були гідні своїх ніг!
Аркадій ДАВИДОВИЧ - О, якби ти любив мене, як пиво!
Майя Четвергова
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Гарно лежить те, що лежить погано.
Олександр ПЕРЛЮК - Гнути свою лінію можна лише прогнувшись.
Віктор ІГНАТЕНКО - Говорити правду нема кому, всі святкують торжество свободи слова.
Олександр ПЕРЛЮК - Говорять: демократія, щоб не сказати: корупція, бардак, кумівство.
Олександр ПЕРЛЮК - Говорячи про підвищення зарплати й пенсії, не замовчуй скромно про торжество цін.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- На шляху поступу ми лиш каменярі.
Іван ФРАНКО
"Каменярі", 1878 - Хіба ревуть воли, як ясла повні?
Панас Мирний, Іван Білик
Назва роману, 1880 - Та що ж то — право? Право — се лиш сила.
А сила — право, се закон природи.
Іван ФРАНКО
"Вольні сонети", 1881 - Ні, темряво густа! Тобі нас не окрити...
Не вічно буде лжа в'язати людям руки:
Почезнуть, яко дим, дияволові діти,
Воскресне правди Бог у сяєві науки.
Пантелеймон КУЛІШ
"До пекельного наплоду", 1882 - Я атеїст, що знає тілько Бога,
А чорта і святих не признає...
Пантелеймон КУЛІШ
"На сповіді", 1882
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
