Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Що там веселощi й солодощi, коли нема свiтла? Що там мир, коли нема життя i веселощiв!
Григорій СКОВОРОДА - Як полум'я i рiка, так думка повнiстю не вiдпочиває. Вогонь гасне, рiка спиняється, а безтiлесна і безстихiйна думка рух свiй припинити (чи в тiлi вона, чи поза тiлом) не може анi на мить і продовжує своє стрiмке лiтання через необмеженi вiчностi.
Григорій СКОВОРОДА - Думки, наче повiтря; його годi побачити, але воно твердiше землi i сильнiше води: ламає дерева, руйнує будiвлi, жене хвилi й кораблi, їсть залiзо i камiнь, гасить і роздуває полум'я. Так i думки сердечнi – начебто немає їх, але вiд цiєї iскри пожежа, хвилювання i руїна, вiд цього зерна залежить цiле дерево нашого життя.
Григорій СКОВОРОДА - Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
Григорій СКОВОРОДА - Фарби на картинi кожен бачить, але щоб побачити малюнок і живопис, потрiбне друге око. Хто ж його не мав, той слiпий у живописi. Гру музичного iнструменту кожне вухо чує, але щоб вiдчути смак схованої у грi гармонi, треба мати вухо таємного розумiння, а хто позбавлений того, цей нiмий у музицi.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Каяття пізно приходить.
- Є каяття, та нема вороття.
- Як не покаєшся — тобі буде могила, а мені кобила.
- І ворогові своєму закажу.
- І дітям своїм закажу.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Одна ластівка весни не робить.
- Пливе щука з Кременчука.
- Сова хоч би літала під небеса, то соколом не буде.
- Сорока на хвості принесла.
- Телят боїться, а воли краде,
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Завтра ніколи не настає; триває вічне сьогодні.
Грігорій Ландау - Загадок не існує. Якщо взагалі про щось можна запитати, значить, можна і відповісти.
Людвіг Вітгенштайн - Задоволення від низької ціни триває набагато менше, ніж розчарування низькою якістю!
Американська приказка - Закрий очі і дивись.
Джеймс Джойс - Залишити злочин безкарним, значить вчинити його двічі.
Рішельє
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Вони заведуть нас туди, куди ми посилаємо їх.
Олександр ПЕРЛЮК - Якщо консолідуються, значить незабаром щось будуть ділити.
Олександр ПЕРЛЮК - Не пити треба в міру.
Олександр ПЕРЛЮК - У кожній жінці стільки хорошого, що його вистачить не одному чоловікові.
Олександр ПЕРЛЮК - Гадаєте, тим, хто бореться з хабарництвом, гроші не потрібні?
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- З кривавого багна багно літературне
Зробили ви собі, о кодло некультурне! Пантелеймон КУЛІШ "Сліпченкові", 1893 - Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Леся УКРАЇНКА "Слово, чому ти не твердая криця...", 1896 - Стій, серце, стій! не бийся так шалено.
Вгамуйся, думко, не літай так буйно! Не бий крильми в порожньому просторі. Ти, музо винозора, не сліпи Мене вогнем твоїх очей безсмертних! Леся УКРАЇНКА "То be or not to bе?..", 1896 - В зів'ялих листочках хто може вгадати
Красу всю зеленого гаю? Хто знає, який я чуття скарб багатий В ті вбогії вірші вкладаю? Іван ФРАНКО "Зів'яле листя"("Епілог"), 1896 - Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти. Годі ридати і плакати тяжко, Час нам зо сцени зійти. Іван ФРАНКО "Пісне, моя ти підстрелена пташко...", 1896
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися! - Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|