Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Скільки в бою залізо може, стільки по містах – законне слово, добре написане.
Солон - Ні знань без єства і праці втілити неможливо, ані єство не вдосконалюється без навчання і праці, ані праця не укріплюється, яка не заснована на єстві та навчанні.
Філон - Яке єство людини, такі й слова її.
Філон - Ліпше на собі узду носити та іншим вправним наїзникам коритись, ніж інших загнуздати і вершником бути.
Іван Богослов - Тіло росте трудом помірним, душа ж – мудрою ретельністю.
Філон
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Роса косу точить.
- Рудій лисиці все курчатко сниться.
- Садок улітку — як кожух узимку.
- Свого під боком не видно, а чуже за версту бачить.
- Своя хата — покришка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Допомогло, наче сім баб пошептало.
- Допоможе, як мертвому припарка.
- Досада шкребе, як кішка лапою.
- Дочка, як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить.
- Дошкулив, як батогом по воді.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Убити словом можна тільки начитану людину.
Володимир Ломаний. - Ув'язнені дивляться денні передачі телепрограми. Це частина їхнього покарання.
NN - Угору вилазять у тій самій позі, що й повзають.
Джонатан Свіфт. - Українська гласність: гомоніть, гомоніть собі, воно мені не заважає.
Володимир Яворівський. - Украсти думки буває часто злочинніше, ніж украсти гроші.
Вольтер.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Влада безвладдю не перешкода.
Олександр ПЕРЛЮК - Влада оновлюється, адже у наших можновладців підростають діти, племінники, брати...
Олександр ПЕРЛЮК - Влада переходить з лап у лапи.
Флоріан БОДНАР - Власність нікуди не щезає, вона тільки переходить з одних рук в інші.
Володимир ШАМША - Вліз у борги — вважай, ясних снів тобі довго не бачити.
Володимир КОЛОДІЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Пізно вже. Немає вороття.
Попелом присипано волосся.
Віяли вітри. Пройшло життя.
Все змело, й нічого не збулося.
Марина Приходько
"Змилуйся...", 1967 - Колеса глухо стукотять,
мов хвиля об пором.
Стрічай, товаришу Хароне,
і з лихом, і з добром.
Василь СТУС
"Пам'яті Миколи Зерова", 1977 - Хай їм грець,
тим літам, що будуть непрожиті.
Тож бери собі останній шлюб,
бо не зійде на камені жито,
і сухий не розів'ється дуб.
Василь СТУС
"Наді мною синє віко неба...", 1977 - Як добре те, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст...
Василь СТУС
"Як добре те, що смерті не боюсь я...", 1977 - Стороною дощі йдуть,
А долом туман.
А на моїм серденьку
Журба та й печаль.
Народна пісня Мислі мої, мислі,
Докупи ся зійшли,
На серденьку стали,
Спатоньки не дали.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
