Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Живи з людьми так, щоб твої друзі не стали недругами, а недруги стали друзями.
ПІФАГОР - Живи так, начебто ти зараз мусиш попрощатися з життям, начебто час, залишений тобі, є несподіваним подарунком.
Марк АВРЕЛІЙ - Жити правильно — доступно всім, жити довго — нікому.
СЕНЕКА - Жити, Луцилій, значить – боротись.
Луцій Анней СЕНЕКА - Жити, не розраховуючи на тисячі років. Нависає неминучість. Поки живий, поки можна — стань добрим.
Марк АВРЕЛІЙ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Роди Боже, овес, ячмінь і гречку, хоч всего потрошечку; роди Боже лен і коноплі на ввесь християнський мир.
- Роди Боже, на всякого долю!
- Дай Боже того часу діждати: хай Бог хліб родить та скотину плодить.
- В кого в руках, в того і в устах.
- Доброму за добрість, а злому за злість.
— Нехай піде лихому на шкоду, а нам на добро!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Бовть, як камінь у воду.
- Бовть, як цап у воду.
- Боїться, мов вовк вогню.
- Боїться, як вовк кози.
- Боїться, як гора вітру.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Втеча від себе — улюблене заняття людини.
Крістофер Шпрангер - Втрата ілюзій робить вас мудрішими, ніж знаходження істини.
Людвіг Борн - Входячи у масу як один з її складників, людина несвідомо опускається на нижчий моральний та інтелектуальний рівень.
Карл Юнг - Вчіться тримати двері закритими, не пускайте в свій розум, свій кабінет і свій світ нічого, що намагається потрапити туди без явно корисної для вас мети.
Джордж Меттью Адамс - Гарний дизайн видно відразу. Відмінний дизайн непомітний.
Спарано
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Кожна пустеля горда своїми маревами.
Володимир КОЛОДІЙ - Кожний крок до Європи чомусь наближає нас до Африки.
Олександр ПЕРЛЮК - Кожний тиран стверджує, що влада належить народу.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Кожному — своє: хлопцям мужніти, а дівчатам не бабіти.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Козли відпущення за сумісництвом найчастіше бувають стрілочниками.
Леонід ЗАБАРА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Наші едеми
Тільки фантоми...
Хто скаже, хто ми?
Дмитро Загул
"Наші едеми", 1925 - Скільки літ не пройде — все на скелі сидітиме
З золотим гребінцем Лореляй
Із очима зеленими і дивно-розкритими,
Обіцяючи рай і одчай.
Максим РИЛЬСЬКИЙ
"Скільки літ не пройде", 1926 - Аксіоматичний характер ідеалу (який він завдячує своїй "емотивності") згори виключає всякий розумовий аналіз, робить ідеал нетикальним, оточує його міцним муром "фанатизму", якого не розвалити найтяжчим гарматам переконувань, глуму або провокації.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926 - Безсила є та ідея, яка обмежується лиш "альтруїзмом" до себе, а позбавлена "скаженої злоби" проти чужого світу.
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926 - Лиш плекання нової волі врятує нас!
Дмитро ДОНЦОВ
"Націоналізм", 1926
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
