Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Якщо мені сниться метелик, чи не може це означати його сон, в якому йому снюсь я?
Чжуан-цзи - Якщо не бігаєш доки здоровий, доведеться бігати, коли захворієш.
Горацій. - Якщо не відають далеких дум,
Те не уникнуть близьких розчарувань.
Конфуцій. - Якщо поважати мудрих і використовувати здібних, на посадах опиняться видатні мужі.
Мо-Цзи. - Якщо початок не досконалий, то як може бути досконалим кінець.
Конфуцій.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Гі на тебе!
- Гі на тебе, пек тобі, осина!
- Постій, не кричи — налий чарку та й мовчи (кажуть жартом на того, хто крикне).
- Не кричи дуже — панський двір близько, в пастухи візьмуть.
- Краще замовчиш, ніж закричиш.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Дужий, як слон.
- Думав розумом, як дохле теля хвостом.
- Думка, як той ворон кряче.
- Дурна, аж носом баньки дме.
- Дурна, як овечка — не скаже ні словечка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Людина не те, чим вона хоче бути, але те, чим не може не бути.
Сомерсет МОЕМ - Людина немислима поза суспільством.
Лев ТОЛСТОЙ - Людина ніколи не буває такою нещасливою, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться.
Франсуа де ЛЯРОШФУКО - Людина по своїй природі – тварина чиста й витончена.
СЕНЕКА Луций Антей (Молодший) - Людина по своїй природі є істотою суспільною.
АРИСТОТЕЛЬ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Якщо царство небесне таке ж, як і земне, то не варто туди поспішати — місця в раю вже давно розкуплено.
Олексій ДОМНИЦЬКИЙ - Тиша – це мова, якою говорить до людини Бог.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ. - Кожний із нас життю є брат.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ - Щастя – це трикутник, а в нім три боки: віра, надія, любов.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ. - Душа – це битий шлях на невідомих дійсності полях.
Богдан-Ігор АНТОНИЧ.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
Іван ФРАНКО
"Земле, моя всеплодющая мати...", 1882 - Не забудь, не забудь
Юних днів, днів весни,
Путь життя, темну путь
Проясняють вони.
Іван ФРАНКО
"Не забудь, не забудь...", 1882 - Висне небо синє,
Синє, та не те!
Світе, та не гріє
Сонце золоте.
Яків ЩОГОЛІВ
"Осінь",1883 - Я нам'ятую вечір темний
Тепер далекої весни,
Зелений берег, ліс таємний,
Смоляні пахощі сосни.
Яків ЩОГОЛІВ
"Пляц", 1883 - Вечоріє і темніє,
По землі лягає мла,
І не зійде срібний місяць:
Хмара небо затягла.
Яків ЩОГОЛІВ
"Вечір", 1887
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
