Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Бог не забуде й не полишить дитя праведних батьків.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Говорити лихе, а промовчувати добре – однаке є зло.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Голий розбою не боїться.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Де добродійність там заздрість.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Добродійність ворогів у друзів перетворює.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Як у могилу підеш, то з собою ніяких звань, посад, титулів і багатств не візьмеш.
- Якби жабі хвоста, була б вона не проста.
- Якби не оковита, були б у Панька і сіряк, і свита.
- Плакав-плакав, а Бог все однако; як перестав ридати, зачав Бог ліпше давати.
- Плати, дурний Іване, та подякуй панам, що гроші беруть!
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Коси, як льон.
- Крадеться, наче вовк до ягняти.
- Кремезний, як ріжок.
- Крешуть, мов блискавиця.
- Кривиться, мов середа на п'ятницю.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Чоловік не думає про себе лише в ті хвилини, коли він упевнений, що хтось думає тільки про нього.
Луїза Леблан - Чоловік по-справжньому одружений лише тоді, коли вже перестав мати друзів.
Ванда Блоньська - Чоловік ревнує до своїх попередників, жінка — до тих, хто прийде після неї.
Марсель Ашар - Чоловік уже наполовину закоханий у кожну жінку, що слухає, як він говорить.
Френсіс БЕКОН - Чоловік шукає когось, ким він міг би пишатися; жінка шукає плече, до якого вона б могла притулитися.
Генрі Луїс МЕНКЕН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Наша історія легендарна: легенди ми приймаємо за дійсність.
Юрій РИБНИКОВ - Ідоли байдужі: їм все одно, хто їм б’є поклони, і на політичній арені чесність найчастіше зазнає по¬разки.
Юрій РИБНИКОВ - Найкращі мрії ті, що залишаються мріями.
Юрій РИБНИКОВ - Чи можемо ми захистити старих, якщо немає захис¬ту від парламенту ?
Юрій РИБНИКОВ - Народу обіцяють пряник, а підкорюють батогом.
Юрій РИБНИКОВ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І тепер я розбитеє
Серце ядом гою,
І не плачу, й не співаю,
А вию совою.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Три літа", 1845 - Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло, і не знаю,
Чи я живу, чи доживаю,
Чи так по світу волочусь,
Бо вже не плачу й не сміюсь...
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Минають дні, минають ночі...", 1845 - А то горе, що душа — наче птиця без крил хоче піднятися над землею, а туча до землі й пригнітає.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи", 1856 - Я не нездужаю, нівроку,
А щось такеє бачить око,
І серце жде чогось. Болить,
Болить, і плаче, і не спить,
Мов негодована дитина.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Я не нездужаю, нівроку...", 1858 - Ходжу-блуджу по городу
Великому, великому.
Одкрив би я своє серце,
Та нікому, та нікому.
Пантелеймон КУЛІШ
"Люлі-люлі", 1861
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Все може бути, Все може статись:
Машина може поламатись,
Дівчина може розлюбити,
Та кинути пити?...
– Не може бути!
– То ж вип’ємо, друзi!
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
