Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Не дивина дорогу вiднайти, але нiхто не хоче шукати, кожен своїм шляхом бреде та iншого веде – в цьому i важкiсть.
Григорій СКОВОРОДА - Коли хто мандрує по планетах, блукає весь вiк по iсторiях, чи може взнати, що дiється у серцi?
Григорій СКОВОРОДА - Сiється гниле – виростає запашне, сiється жорстке – виростає нiжне, сіється гiрке – виростає солодке, сiється нiсенiтниця та дурiсть – виростає премудре й прозірливе.
Григорій СКОВОРОДА - Перш за все батька і матір шануй і служи їм. Вони ж бо видимі портрети тієї невидимої сили, якiй ти стiльки зобов'язаний.
Григорій СКОВОРОДА - Люблю джерело i початок – вiчнi струменi, що течуть вiд випарiв серця свого. Рiки стiкають, потоки висихають, струмки зникають, тiльки джерело вiчно дихає випаруваннями, оживляє i прохолоджує. Одне джерело люблю.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Два коти в одному мішку не помиряться,
- Двоє третього не чекають,
- Де багато господинь, там хата неметена.
- Де відвага, там і щастя.
- Де коротко, там і рветься.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Високий та стрункий, і як дуб.
- Високий, як дуб, а дурний, як пень.
- Високий, як жердина.
- Високий, як лоза, а дурний, як коза.
- Високий, як смерека.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Тільки два стимули змушують працювати людей: спрага заробітної плати й острах її втратити.
М. Форд - Тільки одне робить виконання мрії неможливим — це страх невдачі.
Паоло Коельо - Тільки той домігся успіху в житті, хто прожив його так, як хотів.
Кристофер Морлі - Той, хто намірився вести справи тільки з чесними людьми, повинний забути про комерцію.
Т. Фуллер - Той, хто не може розташовувати двома третинами дня особисто для себе, той повинний бути названий рабом.
Ніцше
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Цивілізація завжди розпусна, культура – цнотлива.
Роман КОВАЛЬ - Є патріоти, а є українофіли.
Роман КОВАЛЬ - Народ не винний.А хто ж тоді винний?
Роман КОВАЛЬ - Насилля над Україною завжди подавалося як акт допомоги.
Роман КОВАЛЬ - Яфет завжди самотній, Хам – завжди стоголовий.
Роман КОВАЛЬ
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Нічка тиха і темна була,
Я стояла, мій друже, з тобою; Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і темна була... Леся УКРАЇНКА "Нічка тиха і темна була...", 1893 - Так най те серце, що в турботі,
Неначе перла у болоті, Марніє, в'яне, засиха, — Хоч в сні на вид твій оживає, Хоч в жалощах живіше грає, По-людськи вільно віддиха, І того дива золотого Зазнає щастя молодого, БАЖАНого, страшного того Гріха! Іван ФРАНКО "Чого являєшся мені...", 1896 - Краса жінки не повинна бути лише на те, викликувати любов...
Ольга КОБИЛЯНСЬКА "Царівна", 1896 - Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі,
Розвійтесь, як тихе зітхання! Незгоєні рани, невтишені жалі, Завмерлеє в серці кохання. Іван ФРАНКО "Зів'яле листя" ("Епілог"), 1896 - Я не тебе люблю, о ні,
Люблю я власну мрію, Що там у серденьку на дні Відмалечку лелію. Іван ФРАНКО "Я не тебе люблю, о ні...", 1896
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо! - Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|