Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий.
Григорій СКОВОРОДА - Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити.
Григорій СКОВОРОДА - Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.
Григорій СКОВОРОДА - Лід на те й родиться, аби танути.
Григорій СКОВОРОДА - Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м'яса не їсть.
Григорій СКОВОРОДА
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Крутиться, як голий на їжаку.
- Куди баран, туди і роги.
- Куди баран, туди і роги.
- Куди вітер віє, туди й гілля гнеться.
- Куди голка, туди й нитка.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Товчеться, як Марко по пеклі.
- Товчуть його, мов дурного.
- Тонка, мов опеньок засушений.
- Тонка, як тичка.
- Тонка, як тополя.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Коли ворог потирає руки, — твій час! Давай волю своїм!
Станіслав Єжи ЛЄЦ - Купувати у ворога мир значить постачати йому кошти для нової війни.
Жан Жак РУССО - Людина складається з тіла, душі й паспорта.
NN - Ми ненавидимо наших ворогів і жадаємо помститися їм з легкодухості, а заспокоївшись, забуваємо про помсту з ліні.
Жан де ЛАБРЮЙЄР - Могло бути гірше. Твій ворог міг бути твоїм другом.
Станіслав Єжи ЛЄЦ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Легкість засвоєння мов дітьми пояснюється виключно балакучістю: мовчазні діти засвоюють мови аж ніяк не легше за дорослих.
Володимир ДЕРЖАВИН - Парадокс у науці це наче метафора в поезії: такий самий специфічний, мало не обов’язковий, принципово продуктивний, а мірою своєї новизни ненависний конформістам усіх ґатунків.
Володимир ДЕРЖАВИН - ...Змисл людини – в тому, що вона мислить.
Володимир ДЕРЖАВИН - ...Сум є біль, що сумарно відчувається цілим тілом і через те відчувається неясно.
Володимир ДЕРЖАВИН - Діалектика є методою хибного мислення. Хто мислячи помиляється, той тим самим мислить діалектично.
Володимир ДЕРЖАВИН
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Мені однаково, чи буду...", 1847 - Сонце заходить, гори чорніють.
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся... і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"N. N."("Сонце заходить, гори чорніють..."), 1847 - Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Садок вишневий коло хати...", 1847 - Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу,
Що проклену святого Бога,
За неї душу погублю!
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Сон"("Гори мої високії..."), 1847 - Погибнеш, згинеш, Україно,
Не стане знаку на землі.
А ти пишалася колись
В добрі і розкоші! Вкраїно!
Мій любий краю неповинний!
За що тебе Господь кара,
Карає тяжко?
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Осії. Глава XIV (Подражаніє)", 1859
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
