Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Даремно забули доблесні наші старі часи, бо куди йдемо – не відаєм. А так озираємось назад і речемо: “Невже ми устидилися Наву, Праву і Яву знати і навколишнє відати і думати?”.
Велесова Книга (1). - Де пролита кров наша, там є земля наша. І це вороги знають, і це вони стараються, та це старання марне. Буде так, як у старі часи Отців наших. Кажем ті слова для пам’яті, аби жодне з тих слів не втратилося.
Велесова Книга (17-В) - Дивись, русе, до розуму, бо ум великий Божеський єдиний із нами. А тому творімо і речемо з Богами воєдино!
Велесова Книга (1). - Краще маємо зникнути, але ніколи не бути в рабстві, і не жертвувати Богам чужим.
Велесова Книга (6-Г). - Маємо працювати, да не ректи, що не можемо, і краще не кажімо, що не маємо віри. Старанно повчімося тому, що речено тут, аби ми не забували, а так діяли те щоденно. А те є для бояр так само, як і для простих огнищан.
Велесова Книга (38-А)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 |  |
|
- Хоч би швидше з цього пекла та до свекра.
- Хоч ох, та вдвох.
- Хто в п’ятницю скаче, той у неділю плаче.
- Хто прагне в рай, і чортові повинен свічку ставити.
- Хто спить, їсти не хоче.
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Народні прикмети / 2879 |  |
|
- Довгонога, як та чапля.
- Довгоногий, як журавель.
- Довгошиї, як жирафи.
- Доглядай, як око.
- Догоджає, як чирякові.
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Афоризми / 13520 |  |
|
- Прекрасна Битва – це та, що ведеться в ім’я наших мрій.
Пауло Коельо - Принести себе в жертву зовсім не складно, коли тебе спалює пристрасть до великої пригоди. І немає прекраснішої та небезпечнішої пригоди ніж оновлення сучасної людини.
Алексіс Каррель, Людина – невідоме, 1935 - Природа завжди сильніша від принципів.
Девід Юм - Прихід до влади у політиці відбувається через прихід до влади у культурі.
Антоніо Грамші - Рабів до раю не пускають!
Іван Сірко
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Українська афористика / 13439 |  |
|
- Що за пожиток з дару, коли я сам того запрагнув і дістав від тебе, диявола, а не Бог небесний мене на ту достойність покликав і вибрав?
Іван ВИШЕНСЬКИЙ (Письменник; між 1545-1550 – бл. 1620) - Спасайтеся законом отецьким.
Іван ВИШЕНСЬКИЙ (Письменник; між 1545-1550 – бл. 1620) - Онімій і будь безголосий, доки не схочеш отямитися!
Іван ВИШЕНСЬКИЙ (Письменник; між 1545-1550 – бл. 1620) - Не ганьби, бо оганьблений будеш!..
Іван ВИШЕНСЬКИЙ (Письменник; між 1545-1550 – бл. 1620) - Всяка жертва нечестивих бридка перед Богом.
Іван ВИШЕНСЬКИЙ (Письменник; між 1545-1550 – бл. 1620)
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Тисяча цитат / 1005 |  |
|
- Ще хлюпочуть шептаннями — вина.
Виноградними плямами — ночі, і круглявіють бедра в невинності спрагою видив дівочих. Вадим ЛЕСИЧ "Кінець літа", 1965 - Ми вдвох, колись,
гасили сонце і поцілунками в далеку праніч засвічували зорі. Юрій КОЛОМИЄЦЬ "Лесі", 1968 - Заблукався в коханім обличчі,
як в дивнім краю: в краєвиді його таємничім себе шукаю. Богдан РУБЧАК "Пісня для Мар'яни", 1967 - Тут грілися мандрівки нашої шляхи,
бо тіло гостем увійти хотіло, коли до заходу топився смолоскип; — незнаним гостем до твойого тіла. Богдан БОЙЧУК "Мандрівка тіл", 1967 - Пахуче й густо поростають ночі,
Горять вогнем незайманим уста, Душа, недавно дика і пуста, Знов жити і любити хоче. Марина ПРИХОДЬКО "Пахуче й густо поростають ночі...", 1967
| Ще.. |
|
 |
 |
|
 | Тости / 65 |  |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась! - Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга! - Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
 |
|
|
|
|
|
|
|