Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Коли мучив його цар Дмитро, силуючи виказати якусь таємницю його Батьківщини, відкусив язика свого і, розжувавши, виплюнув на того.
Зенон - Належить знати, що гідно мовити, про що гідно мовчати.
Святий Василь - Коли спитали його, хто спокійно живе, відповідав: "Ті, хто не уявляють себе тими, хто зло чинить".
Сократ - Цей, зустрівши людину, яка на небо дивилась і зорі запитувала та в провалля впала, сказав: "По заслузі отримав, бо, земного не відаючи, в неба питаєш".
Геріон - Хто чужого прагне, той скоро за своїм голоситиме.
Святий Василь
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Любиш троянду — мирися з колючками.
- Любов — це як молоко в глечику: зверху трішки сметанки, а решта кислянка.
- Любов без кінця, та тільки до вінця.
- Любов дурного триває недовго.
- Любов зла — полюбиш і козла!.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- П'є горілку, як воду.
- П'є, як у лазні у піч ллє.
- П'є, як швець.
- Пилка, як сокира, хоч дрова коли.
- Пильнуй, як ока.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Музика не в нотах, а в тиші між ними.
Вольфганг Амадей Моцарт - Музика поєднює нас, людей, від серця до серця… в часі і просторі, в житті і смерті.
Ненсі Верлін - Музика приносить тепле сяйво у моє бачення, відлигу розуму та м’язів з їх нескінченної зимівлі. Харукі Муракамі
- Музика так само мало потребує слів, як і скульптура.
Антон Рубінштейн - Музика творить свого роду задоволення, без якого людська природа не може обійтися.
Конфуцій
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Клаптенята паперу – то смертельні плацдарми самотньої битви з державами, з часом, з самим собою.
Ліна КОСТЕНКО - Душа, зруйнована, як Троя, своїх убивць переживе.
Ліна КОСТЕНКО - О найстрашніше з літочислень – війна війною до війни!
Ліна КОСТЕНКО - Пішов у смерть – і повернувся в думі, і вже тепер ніхто його не вб’є.
Ліна КОСТЕНКО - Якщо платити злочином за злочин, то як же й жити... на землі?
Ліна КОСТЕНКО
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Нема в світі кращої одежини, як наша проста свита.
Пантелеймон КУЛІШ
"Листи з хутора", 1861 - Україна — то народ,
А народи не вмирають,
А живуть із рода в род.
Василь МОВА
"Не пустуй, моя голубко", 1876 - Той наймит — наш народ, що поту ллє потоки.
Над нивою чужою.
Іван ФРАНКО
"Наймит", 1876 - Як я люблю безрадісно тебе,
Народе мій, убожеством прибитий,
Знеможений і темністю сповитий,
Що вже забув і поважать себе,
Потративши свої колишні сили...
Як я люблю твої сумні могили,
Україно! Як я люблю тебе!
Михайло СТАРИЦЬКИЙ
"До України", 1878 - Народе без пуття, без честі і поваги,
Без правди у завітах предків диких,
Ти, що постав з безумної одваги
Гірких п'яниць та розбишак великих!
Пантелеймон КУЛІШ
"До рідного народу", 1882
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
