Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Голий розбою не боїться.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Де добродійність там заздрість.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Добродійність ворогів у друзів перетворює.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Добродійному життю основа – праця.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Золото вуста загороджує.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Хоч криво впряг, та поїхав так.
- Звивається жвавіше гадюки.
- Крутиться, як дзиґа.
- Швидкий, як мотиль.
- Швидкий, і пуги не треба.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Цар, як кабан, а цариця, як печериця.
- Цвірінчить, як горобець.
- Цвіте, як калина.
- Цвіте, як квітка.
- Цвіте, як маківка.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Не той розумний, хто вміє відрізняти добро від зла, а той, хто з двох зол вміє вибирати менше.
Арабська мудрість - Зло, невидиме нами через короткозорість – благо.
Блез ПАСКАЛЬ - Вакса чорнить з користю, а злий — із задоволенням.
Козьма Прутків - Для того щоб з’явилося на світі якесь велике зло, потрібен один день, а щоб стерти його з лиця землі, потрібно буде кілька сторіч.
Л. Блан - Дивно! Людина обурюється злом, що приходить ззовні, від інших, — тим, чого усунути не може, і не бореться зі своїм власним злом, хоча це йому під силу.
Марк АВРЕЛІЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Холодний стиль – це мертва думка під виглядом багатослівності.
Феофан ПРОКОПОВИЧ - Це ж велика дурість – хотіти говорити, а не хотіти бути зрозумілим.
Феофан ПРОКОПОВИЧ - Якщо вади хочуть завжди бути прихованими, то чеснота, навпаки, радіє, коли її бачать.
Феофан ПРОКОПОВИЧ - Душа людини є така потаємна й мінлива, що жодною силою її не можна ні розгадати, ані зрозуміти.
Феофан ПРОКОПОВИЧ - Кого любить Отець, того й карає.
Феофан ПРОКОПОВИЧ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- І Україна буде непідлеглою Річчю Посполитою в Союзі Слов'янськім. Тоді скажуть всі язики, показуючи на те місто, де на карті буде намальована Україна: "От камень, его же не брегоша зиждущиї, той бисть во главу угла".
Микола КОСТОМАРОВ
"Книгa битія українського народу", 1846 - Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Чи ми ще зійдемося знову?", 1847 - Та не однаково мені,
Як Україну злії люде
Присплять, лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять...
Ох, не однаково мені.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Мені однаково, чи буду...", 1847 - Сонце заходить, гори чорніють.
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся... і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"N. N."("Сонце заходить, гори чорніють..."), 1847 - Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Тарас ШЕВЧЕНКО
"Садок вишневий коло хати...", 1847
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
