Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Праця без доброчестя марна.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Світлонародженний той, що буде світлом світу.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Святі Батьківщини своєї після смерті не покидають.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Святого кореня є і гілки святі.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней» - Хто гудить Бога, хай хвали не жадає.
Дмитро ТУПТАЛО,
«Четьї Міней»
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Ой я свого чоловіка нарядила паном: сорочка по коліна, підвязана валом.
- Ти пєш, мене бєш, і не знаєш за що; ходімо ми до попа, котре з нас ледащо.
- Пропила дерюгу, на Мусієву наругу, а Мусій кучеряв, ту дерюгу викупляв.
- Ой бичка, бичка, — яка мати, така й дочка.
- Ти з за Дніпра, а я з за Десни (жіноча приспівка під пяну річ).
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Голосить, як по мертвому.
- Голосний, як дзвін, а дурний, як довбня.
- Голосочок, як дзвіночок.
- Голубе, як небо.
- Гомін, як на базарі.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Великі обіцянки зменшують довіру.
Горацій - Великою нацією нас робить не наше багатство, а те, як ми його використовуємо.
Теодор Рузвельт - Весь секрет бізнесу в тім, щоб знати щось таке, чого не знає більше ніхто.
Аристотель Онасіс - Ви дійсно встаєте на шлях до успіху, коли усвідомлюєте, що невдача — це усього лише об’їзний шлях.
NN - Ви не можете вирішити проблему, поки не визнаєте, що вона у вас є.
Харві Маккей
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Гіднiсть — це не те, що у пляшцi виднiє на днi.
Ростислав ДОЦЕНКО - Гільйотини винаходять переважно на власнi голови.
Ростислав ДОЦЕНКО - Говори правду у вічі, але на відстані.
Володимир ГОЛОБОРОДЬКО - Гола правда – це та, яку обібрали до нитки?
Флоріан БОДНАР - Гола правда рідко буває святою.
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра -
даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь!
Догоряють українські ватри, догоряє український весь край...
Василь СТУС
"Даждь нам, Боже, днесь!", 1977 - Людино, що твої водіння,
віками значені сліди?
Оце впокоєне струміння
прозрінь, радіння і біди.
І що усі твої напасті,
і сподівання, і жалі,
як по Вітчизні вічні страсті
горять, як зорі на шпилі.
Василь СТУС
"Земля гойдається...", 1977 - Ярій, душе. Ярій, а не ридай!
У чорній стужі сонце України,
а ти шукай — червону тінь калини,
на чорних водах тінь її шукай.
Василь СТУС
"Пам'яті Алли Горської", 1977 - Верни до мене, пам'яте моя,
Нехай на серце ляже ваготою
моя земля з рахманною журбою.
Хай сходить співом серце солов'я в гаю нічному.
Василь СТУС
"Верни до мене, пам'яте моя...", 1977 - За обрієм обрій, за далями далі, -
допоки напруглий не вигасне день, —
погребли тополі в глибокій печалі
своїх калинових, вишневих пісень,
бо вже ослонився безокрай чужинний,
і гнеться в жалобі кривавий розмай.
Прощай, Україно, моя Україно, чужа
Україно, навіки прощай!
Василь СТУС
"Остання пісня", 1977
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
- Вип'ємо братчики, вип'ємо тут, на тому світі не дадуть, ну а якщо і дадуть вип'єм там і тут.
- Розквітають в парку липи – це є привід, щоб попити.
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
