Висловлювання та афоризми збирав з дитинства. Приваблювали
чіткість думок, лаконічність, гострота, почасти гумор, повнота,
глибина описування в короткому реченні явища. До цього часу
мав найбільшу збірку в Мережі цих лаконічних перлин в бібліотеці
Марії Фішер-Слиж на сайті «Українське
життя в Севастополі» та на сайті «Весела
Абетка». Знаю про авторські колекції, які містять тисячі афоризмів. Сподіваюсь на співпрацю і збільшення наповнення
сайту.
Суттєву частину цього сайту окрім особистої збірки склали афоризми
з книг «Українська
афористика», «Українські приказки, прислів’я. Збірники Опанаса Марковича» Матвія Номиса, «Енциклопедія афоризмів та крилатих фраз. Журналістика
– це спосіб життя» та з сайту газети «Сільські
вісті». На мій погляд, навігація та пошук по сайту будуть
зручними для відвідувачів. Хай кожен візьме собі те, що йому треба.
Щиро вдячний за підтримку ідеї створення цього сайту благодійнику
п. Юрію Яворському з Торонто, Канада.
Вакансії для вчителів української мови та літератури
|
 | Давня мудрість / 1612 |  |
|
- Батьківська доброчесність – для дітей чудовий приклад.
Демокріт - Хто не торкався справ лихих, не є доброчесним. Доброчесний – хто вкусив гріха й солодощів і справ лихих, та утримався від них через час певний.
Антифон - Як від рабства вільним хочеш бути, себе від рабства звільни. Позбався прагнень – вільним станеш.
Епіктет - Народженому в роду доброму – сором жити з ганьбою.
Софокл - Коли юнак один промовив: "Гарна річ, коли хто отримає все, чого прагне", – той відповів йому: "Та краще, коли не прагнеш некорисного".
Медем
| Ще.. |
|
 |
|
|
 | Прислів'я, приказки / 27853 | |
|
- Язик і до Кракова доведе.
- Язик до Києва доведе.
—... і до кия.
- Язик на конець світа заведе.
- Гей верни Касіян, круто!
- Вертай Грицько, бо в церкву заїхали.
| Ще.. |
|
 |
|
|
| Народні прикмети / 2879 | |
|
- Далекий, як зірка.
- Далеко, як небо від землі.
- Далеко, як оком глянеш.
- Дбає, як пес за п'яту ногу.
- Два білих, а третій, як сніг.
| Ще.. |
|
|
|
|
| Афоризми / 13520 | |
|
- Нове покоління завжди мало право вносити корективи в дії попередніх — і це рухало людський прогрес в усі часи.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Творець завжди вищий за своє творіння, бо здатний створити нове.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Віра — та сама любов, а любов, безперечно, сильніша за смерть.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Так уже повелося: потвора прагне бути поруч з вродливим, грішний — з безгрішним, дурний пристає до мудреця, балакун — до мовчазного, а боягуз — до звитяжця.
Константіне ҐАМСАХУРДІА - Ніхто не буває на цьому світі вічним героєм: і нема таких боягузів, які хоча б один раз не виявили мужність.
Константіне ҐАМСАХУРДІА
| Ще.. |
|
|
|
|
| Українська афористика / 13439 | |
|
- Ілюзія щастя нерідко робить людину справді щасливою.
Олександр ПЕРЛЮК - Вони заведуть вас туди, куди ми їх посилаємо.
Олександр ПЕРЛЮК - Ще ніхто не став святим, не согрішивши.
Олександр ПЕРЛЮК - А де написано, що народ не має права на вимирання?
Олександр ПЕРЛЮК - Великому народові – великі випробування.
Олександр ПЕРЛЮК
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тисяча цитат / 1005 | |
|
- Смерте, бабо-сповитухо,
Лікарю людський останній,
Ти одна нам гоїш духа
В нашій долі безталанній.
Пантелеймон КУЛІШ
"Маруся Богуславка", 1899 - Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Леся УКРАЇНКА
"Завжди терновий вінець...", 1900 - Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж в землі чужій, ворожійВ славі й шані пробувати!
Микола ВОРОНИЙ
"Євшан-зілля", 1902 - Тут і кості зотліють твої
На взірець і для страху
Всім, що рвуться весь вік до мети
І вмирають на шляху.
Іван ФРАНКО
"Мойсей", 1905 - І підуть вони в безвість віків,
Повні туги і жаху,
Простувать в ході духові шлях
І вмирати на шляху.
Іван ФРАНКО
"Мойсей", 1905
| Ще.. |
|
|
|
|
| Тости / 65 | |
|
- Ми тут зібралися, щоб випити.
То ж вип’ємо за те, що ми тут зібралися!
- Ословi дуже хотiлося пити i їсти. Пiшов вiн до річки, коло якої стояла копиця сiна. Довго думав, що зробити першим: поїсти чи попити? Думав, думав – і помер.
– То ж не будемо ослами: спочатку вип’ємо, а потім закусимо!
- Кожна випита чарка – це цвях, забитий в нашу домовину.
Так будемо ж жити так, щоб ця домовина не розвалилась!
- Друзі, давайте вип’ємо за мого дуже доброго друга, якого я часто згадую. Я згадую його вдень і вночi, рано вранцi і пізно увечерi. Я згадую його, коли іду на роботу і навiть пiд час роботи; коли буваю в гостях і на прогулянці, в дощ і в холод. Одним словом, згадую я свого друга, згадую..., дiдько б його взяв, – і ніяк не можу згадати.
– Так давайте ж вип’ємо за мого доброго друга!
- Так вип’ємо ж, братцi-слов’яни! Не пиятики ради, а щоб не вiдвикнути. Хай же розіллється волога живильна по всiй периферiї тiлеснiй! Амiнь!
| Ще.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
